Гонартроз

Остеоартроз – це дистрофічне захворювання суглобів, яке розвивається через дегенерацію суглобового хряща, частіше розповсюджене у людей середнього та зрілого віку. Хондромаляція – локальний прояв остеоартрозу, частіше пов’язаний з надмірними фізичними навантаженнями та молодим віком.

Сьогодні поговоримо про гонартроз – остеоартроз колінного суглоба. Він частіше за все зустрічається у осіб старше 45 років. У більшості спортсменів цей стан розвивається раніше.

Фактори ризику:

• Вік
• Надмірна маса тіла
• Травми
• Перевантаження суглоба
• Аномалії розвитку суглоба
• Генетичні фактори (патології формування колагену 2 типу)
• Жіноча стать
• Постменопаузальний період
• Паління
• Попередні пошкодження меніска або меніскектомії
• Деформації колінного суглоба

Характерним є тупий біль, що посилюється при рухах і полегшується в спокої, але з прогресуванням захворювання може стати постійним або навіть турбувати пацієнта вночі. З’являється скутість в суглобі, зниження функціональних можливостей. У міру розвитку остеоартрозу часто розвивається неправильне положення суглоба, що також погіршує стан. Може розвинутися набряк суглоба.

Окрім огляду, також важливо провести променеві методи дослідження (рентгенографія стоячи у 2-х проєкціях, МРТ), інколи й лабораторні, для виявлення ознак ревматологічної або іншої системної патології.

Лікування, залежно від стадії захворювання та фізичної активності пацієнта, буває консервативне та оперативне.

КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ

Ефективним є самостійне виконання вправ пацієнтом. Рекомендується плавання, орбітрек, їзда на велосипеді та бігові лижі. При сильних болях слушним є ЛФК та ізометричні вправи з поступовим посиленням опору.
Сучасні методи фізіотерапії дають гарний протизапальний та метаболічний ефект. Не варто забувати про корегувальні устілки або фіксатори колінного суглоба, які найбільш ефективні на початкових стадіях остеоартрозу.
Важливим є комплекс медикаментозного лікування: використовується анальгетики, глюкозамін та хондроїтин, рослинні препарати (похідні Boswellia serrata)

ІН’ЄКЦІЙНЕ ЛІКУВАННЯ

У випадку ранніх та помірних проявів артрозу рекомендовано внутрішньосуглобове введення препаратів плазми насиченої тромбоцитами (PRP) та розчинів гіалуронової кислоти. PRP має протизапальний та репаративний ефект. Гіалуронова кислота є компонентом нормальної внутрішньо-суглобової рідини, має живлючий, змащуючий та амортизувальний ефект.

У випадку виражених проявів артрозу рекомендовано внутрішньосуглобове введення препарату стовбурових мезенхімальних клітин, отриманих з жирової тканини (SVF-терапія), який має значний репаративний ефект.

Внутрішньосуглобове введення глюкокортикоїдів тривалої дії приносить полегшення, особливо за наявності симптомів вираженого запалення. Глюкокортикоїди не вводять у суглоб без випоту

Оперативне лікування буває різних видів: артроскопія, дебрідмент та лаваж суглоба.
Артроскопічне промивання і санація порожнини суглоба зменшують біль шляхом вимивання запальної рідини та медіаторів запалення з суглоба. Дебрідмент – обробка пошкоджених ділянок хряща (їх згладжування) покращує біомеханіку, запобігає подальшому зношенню хряща.

При потребі відновлення суглобових поверхонь можливі наступні різновиди операцій:
мікрофрактуризація ділянок хондромаляції – в зоні хрящового дефекту формуються дрібні канали в кістці, з яких виходить кістковий мозок та потім осідає на ділянці дефекту. Після загоєння, локально формується волокнистий хрящ або рубець;
аутологічна остеохондропластика – в зону хрящового дефекту пересаджується декілька кістково-хрящових блоків з ненавантажувальної зони суглоба, які після перебудови відповідають властивостям нормального хряща;
коректувальна остеотомія – виконується при кутових деформаціях нижньої кінцівки на рівні колінного суглоба (варус або вальгус), для відновлення біомеханіки кінцівки;
ендопротезування суглоба зазвичай значно покращує якість життя пацієнта, але є дуже травматичною операцією.

Перед оперативним втручанням пацієнт детально обстежується, на предмет протипоказань до оперативного втручання.

Післяопераційний реабілітаційний період не менш важливий за саму операцію, тому має бути під контролем лікаря та реабілітолога.

Отже:

1. Лікувальна фізкультура та підтримка нормальної маси тіла дозволяють запобігати розвиткові остеоартрозу колінних суглобів, зменшити біль і викликані ним функціональні порушення.
2. Медикаментозне лікування може використовуватися для полегшення симптомів остеоартрозу. Але не існує медикаментозного лікування, яке могло б вилікувати хворобу. Можливо тільки запобігати її прогресуванню.
3. Хірургічне лікування може застосовуватись за неможливості зменшити біль іншими методами або при значному порушенні функціональної активності пацієнта.