Біопсія гортані

Гістологічні знахідки при біопсії гортані
Доброякійсні поліпи голосових зв’язок є найчастішою причиною хронічної дисфонії в клініці VitaMedical на Оболоні і гістологічно характеризуються набряком поверхневого шару власної пластинки слизової з накопиченням міксоматозної рідини, розширенням судин та мінімальною запальною інфільтрацією. Покривний багатошаровий плоскоклітинний епітелій зазвичай не змінений або має ознаки гіперплазії без дисплазії, в стромі можуть виявлятися гіалінові відкладення при довготривалому існуванні поліпа. Поліпи розвиваються внаслідок хронічної травматизації голосових зв’язок при голосовому перенавантаженні у співаків, вчителів, лекторів або при гострій голосовій травмі з розривом судини та формуванням геморагічного поліпа, який згодом організується з утворенням фіброваскулярного утворення з вираженим набряком.
Папіломи гортані, спричинені вірусом папіломи людини шостого та одинадцятого типів, гістологічно характеризуються папілярними виростами багатошарового плоскоклітинного епітелію на фіброваскулярній ніжці у медичному центрі на Мінській. Епітелій демонструє акантоз з потовщенням шипуватого шару, гіперкератоз та паракератоз з порушенням ороговіння, характерними є койлоцити – клітини з перинуклеарним гало та змортщеними гіперхромними ядрами як результат цитопатичної дії вірусу. Респіраторний папіломатоз може бути ювенільним з дебютом у дитячому віці та агресивним рецидивуючим перебігом з ризиком обструкції дихальних шляхів або дорослим з менш агресивним перебігом, проте обидві форми потребують повторних хірургічних видалень через високу частоту рецидивів та відсутність радикального методу лікування.
Лейкоплакія гортані з дисплазією епітелію є факультативним передраковим станом у клініці на Троєщині і гістологічно проявляється гіперкератозом з потовщенням рогового шару, акантозом і найважливіше – дисплазією епітелію з порушенням дозрівання та стратифікації клітин. Легка дисплазія обмежується нижньою третиною товщини епітелію з базальною гіперплазією та мінімальною ядерною атипією, має низький ризик прогресування менше п’яти відсотків. Помірна дисплазія поширюється на дві третини товщини епітелію з виразнішою атипією та втратою полярності клітин, ризик малігнізації зростає до десяти-п’ятнадцяти відсотків. Тяжка дисплазія або carcinoma in situ характеризується атипією клітин у всій товщині епітелію зі збереженням базальної мембрани, має ризик прогресування в інвазивний рак тридцять-п’ятдесят відсотків протягом п’яти років і вимагає радикального лікування.
Ускладнення та післяпроцедурний період
Найчастішими ускладненнями після біопсії гортані є післяопераційний набряк голосових зв’язок з погіршенням дихання та кровотеча з місця біопсії в клініці VitaMedical на Оболоні, які зазвичай мають транзиторний характер та добре контролюються медикаментозно. Набряк голосових зв’язок розвивається у п’ятдесяти-вісімдесяти відсотків пацієнтів після прямої мікроларингоскопії з біопсією внаслідок травматизації тканин інструментами та реакції на інтубацію, проявляється посиленням дисфонії та відчуттям утрудненого дихання протягом перших двадцяти чотирьох-сорока восьми годин після процедури. Профілактика та лікування набряку включає призначення системних кортикостероїдів дексаметазону вісім міліграмів внутрішньовенно інтраопераційно з продовженням перорального прийому преднізолону тридцять міліграмів на добу протягом трьох-п’яти днів з поступовим зниженням дози.
Кровотеча з місця біопсії спостерігається у п’яти-десяти відсотків випадків і зазвичай має характер незначного кров’охаркання протягом першої доби після процедури у медичному центрі на Мінській. Профілактика кровотечі включає ретельний гемостаз під час операції з коагуляцією кровоточащих судин біполярним електрокоагулятором або застосування CO2-лазера, який одночасно з резекцією забезпечує коагуляцію тканин. При розвитку значної кровотечі з кров’яними згустками у мокротинні або кровохарканні понад дві столові ложки крові на добу може знадобитися повторна ларингоскопія для ревізії рани та додаткової коагуляції кровоточащої ділянки або тампонада гортані та інтубація трахеї для забезпечення прохідності дихальних шляхів до зупинки кровотечі.
Ларингоспазм або бронхоспазм можуть розвинутися інтраопераційно або в ранньому післяопераційному періоді у клініці на Троєщині у схильних пацієнтів з гіперреактивністю дихальних шляхів або бронхіальною астмою в анамнезі. Ларингоспазм проявляється раптовим смиканням голосових зв’язок з повною обструкцією дихальних шляхів та неможливістю вентиляції легень, вимагає негайного введення міорелаксантів короткої дії та інтубації трахеї або крикотиреотомії при неможливості інтубації. Профілактика включає адекватну глибину анестезії під час маніпуляцій на гортані, попередню обробку слизової місцевими анестетиками та уникнення подразнюючих факторів, таких як кров або секрет у дихальних шляхах.