Біопсія пухлини м’яких тканин

Гістологічні типи пухлин м’яких тканин
Ліпома є найчастішою доброякійсною пухлиною м’яких тканин у клініці VitaMedical на Оболоні і складається зі зрілої жирової тканини без атипії, макроскопічно має жовтий колір м’яку консистенцію та часткову капсулу. Гістологічно ліпома неодрізнима від нормальної підшкірної жирової клітковини з адипоцитами однакового розміру без ліпобластів, може містити фіброзні перегородки при фібролипомі або судини при ангіоліпомі як морфологічні варіанти. Ліпоми зазвичай поверхневі розташовані в підшкірній клітковині розміром від одного до десяти сантиметрів, ростуть повільно протягом років без симптомів і мають відмінний прогноз без ризику малігнізації. Лікування включає спостереження при безсимптомних утвореннях або хірургічне видалення при великих розмірах з косметичним дефектом або дискомфортом, рецидиви після повного видалення надзвичайно рідкісні менше одного відсотка випадків.
Високодиференційована ліпосаркома або атипова ліпоматозна пухлина є найчастішою злоякійсною пухлиною жирової тканини у медичному центрі на Мінській і характеризується наявністю зрілої жирової тканини з атиповими гіперхромними ядрами та ліпобластами. Гістологічна картина включає різну кількість атипових багатоядерних клітин з нерівномірним хроматином серед поля зрілих адипоцитів, може містити фіброзні перегородки з вогнищами підвищеної клітинності. Високодиференційована ліпосаркома має проміжний злоякійсний потенціал з високим ризиком місцевого рецидиву п’ятдесят-сімдесят відсотків після неадекватної резекції, проте практично не метастазує при відсутності дедиференціації. Молекулярно характеризується ампліфікацією регіону 12q13-15 з надекспресією MDM2 та CDK4, що виявляється імуногістохімічно або методом FISH для диференціації від доброякійсної ліпоми.
Плеоморфна недиференційована саркома раніше відома як злоякійсна фіброзна гістіоцитома є найчастішою саркомою м’яких тканин дорослих у клініці на Троєщині і характеризується плеоморфними веретеноподібними та округлими клітинами без специфічного лінійного диференціювання. Гістологічна картина включає виражений поліморфізм клітин з великими атиповими ядрами, численними мітозами включаючи атипові форми, некрозом та кровотечами, клітини розташовуються в короткуючих пучках з формуванням характерного візерункового малюнка. Імуногістохімічно клітини експресують віментин як маркер мезенхімального походження, але негативні для специфічних маркерів м’язового, жирового або нервового диференціювання. Плеоморфна недиференційована саркома має агресивний перебіг з п’ятирічною виживаністю п’ятдесят-шістдесят відсотків, високим ризиком віддалених метастазів у легені тридцять-сорок відсотків та місцевих рецидивів двадцять-тридцять відсотків навіть після адекватної резекції.
Імуногістохімія та молекулярна діагностика
Імуногістохімічне дослідження є обов’язковим компонентом діагностики сарком м’яких тканин у клініці VitaMedical на Оболоні для визначення лінії диференціювання та встановлення конкретного гістологічного типу пухлини. Базова панель антитіл включає віментин як пан-мезенхімальний маркер, десмін та актин для виявлення м’язового диференціювання при лейоміосаркомі або рабдоміосаркомі, S100 для нервових пухлин оболонок та EMA або цитокератини для епітеліоїдних сарком. Розширена панель може включати специфічні маркери, такі як MyoD1 та міогенін для рабдоміосаркоми, CD34 для дерматофібросаркоми, SOX10 для злоякійсних пухлин оболонок периферичних нервів або MDM2 та CDK4 для високодиференційованої ліпосаркоми. Комбінація морфологічних характеристик та імуногістохімічного профілю дозволяє встановити точний діагноз у дев’яносто-дев’яносто п’ять відсотків випадків.
Молекулярне тестування методом флюоресцентної in situ гібридизації або полімеразної ланцюгової реакції показане у медичному центрі на Мінській для підтвердження діагнозу сарком з характерними транслокаціями або генними ампліфікаціями. Синовіальна саркома характеризується транслокацією t(X;18) з утворенням химерного гена SS18-SSX, що виявляється методом RT-PCR або FISH і є патогномонічним для цього типу саркоми незалежно від локалізації. Саркома Юїнга м’яких тканин має транслокацію t(11;22) з химерним геном EWSR1-FLI1 аналогічно кістковій саркомі Юїнга та потребує молекулярного підтвердження для диференціації від інших дрібноклітинних сарком. Альвеолярна рабдоміосаркома характеризується транслокацією t(2;13) або t(1;13) з утворенням PAX3-FOXO1 або PAX7-FOXO1, що асоціюється з гіршим прогнозом порівняно з ембріональною рабдоміосаркомою без транслокації.
Визначення ступеня злоякійсності або градації саркоми є критично важливим для прогнозування перебігу захворювання та планування лікування у клініці на Троєщині згідно з системою FNCLCC. Система базується на трьох параметрах – ступені диференціювання з оцінкою подібності пухлини до нормальної тканини, мітотичному індексі з підрахунком кількості мітозів на десять полів зору при великому збільшенні та наявності некрозу з оцінкою відсотка некротичних ділянок від загального об’єму пухлини. Кожен параметр оцінюється від одного до трьох балів, сума балів визначає ступінь злоякійсності – grade 1 при два-три бали низькоагресивна саркома, grade 2 при чотири-п’ять балів проміжного ступеня злоякійсності, grade 3 при шість-вісім балів високоагресивна саркома з п’ятирічною виживаністю відповідно дев’яносто, шістдесят та тридцять відсотків.
Молекулярне профілювання з визначенням експресії генів або мутаційного статусу дозволяє ідентифікувати пацієнтів для таргетної терапії в медичному центрі VitaMedical у Києві при метастатичних або неоперабельних саркомах. Гастроінтестинальні стромальні пухлини характеризуються мутаціями гена KIT або PDGFRA, що робить їх чутливими до інгібіторів тирозинкінази іматинібу з об’єктивною відповіддю у п’ятдесяти-вісімдесяти відсотків пацієнтів. Дерматофібросаркома має транслокацію t(17;22) з утворенням химерного гена COL1A1-PDGFB та також відповідає на терапію іматинібом. Виявлення ампліфікації MDM2 методом FISH не тільки підтверджує діагноз високодиференційованої ліпосаркоми, але й ідентифікує потенційну мішень для інгібіторів MDM2, які знаходяться на стадії клінічних досліджень для лікування резистентних форм захворювання.
Ускладнення та післяпроцедурний догляд
Найчастішим ускладненням після core-needle біопсії м’яких тканин є кровотеча з формуванням гематоми в ділянці біопсії у клініці VitaMedical на Оболоні, яка спостерігається у п’яти-десяти відсотків пацієнтів особливо при гіперваскулярних пухлинах. Невелика гематома розміром до трьох-п’яти сантиметрів зазвичай розсмоктується самостійно протягом одного-двох тижнів без лікування, проте великі гематоми понад десять сантиметрів можуть потребувати пункційної або відкритої евакуації для запобігання інфікуванню та покращення загоєння. Профілактика кровотечі включає ретельний гемостаз після кожного забору тканини з компресією місця біопсії протягом п’ятнадцяти-двадцяти хвилин, корекцію порушень згортання крові перед процедурою з переливанням тромбоконцентрату при тромбоцитах менше п’ятдесяти тисяч або свіжозамороженої плазми при МНВ понад півтора.
Інфекційні ускладнення у вигляді абсцесу або флегмони розвиваються рідко у менше двох відсотків випадків у медичному центрі на Мінській завдяки дотриманню правил асептики та антисептики під час процедури. Ризик інфекції підвищується при біопсії некротичних пухлин, особливо у пацієнтів з цукровим діабетом, імуносупресією або на фоні хіміотерапії з нейтропенією. Профілактика включає ретельну обробку шкіри антисептиками перед біопсією, використання стерильних інструментів та можливе призначення профілактичних антибіотиків широкого спектру при високому ризику інфекції. При розвитку абсцесу спостерігається наростання болю, набряку, гіперемії та флуктуації в ділянці біопсії, лікування включає відкриту ревізію з дренуванням гнійника, некректомією нежиттєздатних тканин та інтенсивною антибіотикотерапією цефалоспоринами третього покоління або карбапенемами протягом семи-чотирнадцяти днів.