Ендотрахеальний наркоз від 120 до 180 хвилин

Особливості тривалого ендотрахеального наркозу
Тривалий ендотрахеальний наркоз від 120 до 180 хвилин потребує особливого підходу до планування анестезії та використання спеціальних методик підтримання стабільного рівня анестезії протягом усього періоду операції. Основна складність полягає в необхідності забезпечення адекватної глибини наркозу при мінімізації токсичного впливу анестетиків на організм пацієнта. Використовуються комбіновані методики анестезії з поєднанням інгаляційних та внутрішньовенних препаратів.
Контрольована вентиляція легень під час тривалого наркозу вимагає ретельного підбору параметрів штучного дихання з урахуванням фізіологічних потреб пацієнта та особливостей хірургічного втручання. Дихальний об’єм, частота дихання, концентрація кисню та позитивний тиск в кінці видиху підбираються індивідуально для кожного пацієнта. Постійний моніторинг газів крові дозволяє своєчасно корегувати параметри вентиляції.
Інфузійна терапія під час тривалого наркозу має особливе значення для підтримання водно-електролітного балансу, волемічного статусу та метаболічного гомеостазу. Об’єм та склад інфузійних розчинів розраховуються з урахуванням передопераційних втрат рідини, інтраопераційних потреб та очікуваної крововтрати. Використовуються кристалоїдні та колоїдні розчини в оптимальному співвідношенні.
Підготовка до тривалого наркозу
Передопераційна підготовка до тривалого ендотрахеального наркозу включає комплексне обстеження пацієнта для оцінки функціонального стану всіх органів та систем, здатних впливати на перебіг анестезії та операції. Особлива увага приділяється оцінці серцево-судинної та дихальної систем, функції печінки та нирок, неврологічного статусу та ендокринних порушень. Призначаються необхідні консультації спеціалістів та додаткові обстеження.
Лабораторна діагностика включає загальний та біохімічний аналіз крові з визначенням показників коагуляції, функції печінки та нирок, електролітного балансу та кислотно-лужного стану. Обов’язковими є ЕКГ, рентгенографія органів грудної клітки, спірометрія для оцінки функції зовнішнього дихання. При необхідності проводяться ехокардіографія, УЗД органів черевної порожнини та інші дослідження.
Техніка проведення ендотрахеального наркозу
Індукція наркозу розпочинається з преоксигенації пацієнта чистим киснем протягом 3-5 хвилин для створення резерву кисню в організмі та профілактики гіпоксії під час інтубації. Використовуються внутрішньовенні анестетики швидкої дії, такі як пропофол або тіопентал, в поєднанні з наркотичними аналгетиками. Міорелаксанти вводяться для забезпечення умов для інтубації трахеї та подальшої штучної вентиляції легень.
Інтубація трахеї виконується після досягнення адекватної міорелаксації під прямим контролем зору за допомогою ларингоскопа. Використовуються ендотрахеальні трубки відповідного розміру з манжеткою, яка раздувається для герметизації дихальних шляхів. Правильність положення трубки перевіряється аускультацією легень, капнографією та рентгенографією органів грудної клітки при необхідності.
Ускладнення та їх профілактика
Дихальні ускладнення під час тривалого ендотрахеального наркозу включають бронхоспазм, аспірацію, пневмоторакс, ателектази та гострий респіраторний дистрес-синдром. Профілактика включає ретельну передопераційну підготовку дихальної системи, використання адекватних параметрів штучної вентиляції, регулярну санацію дихальних шляхів та моніторинг газообміну. При виникненні ускладнень проводиться негайна корекція параметрів вентиляції та медикаментозна терапія.