Гарднерелла (Gardnerella vaginalis), зішкріб, сеча, методом ПЛР Real-Time - якісн.

Що показує ПЛР-аналіз на гарднерелу
Дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі виявляє специфічні фрагменти ДНК бактерії Gardnerella vaginalis у досліджуваному біоматеріалі з виключно високою чутливістю та специфічністю. ПЛР-метод здатний виявити присутність навіть мінімальної кількості генетичного матеріалу гарднерели в зразку, що робить його найбільш точним діагностичним інструментом порівняно з мікроскопічним дослідженням мазка або культуральним посівом. Якісний варіант аналізу, який пропонує VitaMedical, дає відповідь про наявність або відсутність бактерії в досліджуваному зразку без кількісної оцінки концентрації мікроорганізмів.
Важливо розуміти, що Gardnerella vaginalis може присутувати у складі нормальної мікрофлори піхви у невеликій кількості приблизно у половини здорових жінок репродуктивного віку без будь-яких клінічних проявів. Позитивний результат ПЛР-аналізу на гарднерелу не завжди означає наявність захворювання і повинен інтерпретуватися лікарем у контексті клінічних симптомів, результатів мікроскопії вагінального мазка та оцінки загального стану мікробіоценозу піхви. Діагноз бактеріального вагінозу встановлюється на підставі комплексної оцінки декількох критеріїв, включаючи характер виділень, результати мікроскопії з виявленням ключових клітин, рН піхвового вмісту та позитивний аміновий тест.
ПЛР-діагностика особливо цінна в ситуаціях, коли мікроскопічне дослідження дає сумнівні результати або коли необхідно підтвердити наявність гарднерели після проведеного лікування для оцінки ефективності терапії. Метод дозволяє виявити бактерію навіть після початку антибактеріальної терапії, коли культуральний посів може давати хибнонегативні результати через пригнічення росту мікроорганізмів антибіотиками. Комбінація ПЛР-діагностики з кількісним бактеріологічним дослідженням мікрофлори піхви або молекулярно-біологічними панелями дозволяє отримати найбільш повну картину стану урогенітального тракту та визначити оптимальну тактику лікування.
Що таке бактеріальний вагіноз
Бактеріальний вагіноз є найпоширенішим порушенням вагінальної мікрофлори у жінок репродуктивного віку, яке характеризується зниженням кількості корисних лактобактерій та надмірним розмноженням умовно-патогенних анаеробних бактерій. У нормальному стані мікробіоценоз піхви на дев’яносто п’ять відсотків складається з різних видів лактобактерій, які продукують молочну кислоту та перекис водню, підтримуючи кислий рН середовища та пригнічуючи ріст патогенних мікроорганізмів. При розвитку бактеріального вагінозу кількість лактобактерій різко знижується, а їх місце займають численні види умовно-патогенних бактерій, серед яких Gardnerella vaginalis є найбільш характерним та частим представником, хоча в процесі беруть участь також мобілюнкуси, бактероїди, превотели, атопобіум та інші анаеробні мікроорганізми.
На відміну від вагініту, бактеріальний вагіноз не супроводжується вираженою запальною реакцією слизової оболонки піхви, тому іноді його називають невоспалительним синдромом або дисбіозом піхви. Жінки з бактеріальним вагінозом зазвичай не відчувають печіння, свербіння або болю в ділянці зовнішніх статевих органів, які характерні для справжнього вагініту кандидозної або трихомонадної природи. Основною скаргою є неприємний запах виділень, який жінки описують як рибний або тухлий, що значно погіршує якість інтимного життя та викликає психологічний дискомфорт. Виділення при бактеріальному вагінозі рідкі, однорідні, білуватого або сіруватого кольору, іноді з легким жовтуватим відтінком, рівномірно розподіляються по стінках піхви.
Факторами ризику розвитку бактеріального вагінозу є численні стани та звички, які порушують нормальну екологію піхви та сприяють зниженню кількості лактобактерій. Часта зміна статевих партнерів, новий статевий партнер, статеві акти без використання бар’єрних методів контрацепції впливають на мікрофлору піхви через контакт з чужорідними бактеріями та зміну рН середовища під впливом лужної сперми. Надмірна гігієна зовнішніх статевих органів з частим використанням мила, гелів, особливо з антибактеріальними компонентами, спринцювання піхви, використання ароматизованих прокладок або тампонів порушують природний захисний бар’єр слизової оболонки. Тривалий або безконтрольний прийом антибіотиків широкого спектру дії, гормональні порушення, зниження імунітету, стреси, ендокринні захворювання також можуть спровокувати розвиток дисбіозу піхви.
Діагностика бактеріального вагінозу базується на критеріях Амселя, які включають чотири основні ознаки, з яких для встановлення діагнозу необхідна наявність щонайменше трьох. Перший критерій – наявність однорідних білих або сірих виділень, які рівномірно покривають стінки піхви. Другий критерій – рН вагінального вмісту більше чотирьох з половиною, що свідчить про зсув кислотно-лужного балансу в бік лужного середовища. Третій критерій – позитивний аміновий тест, коли при додаванні до вагінальних виділень розчину гідроксиду калію з’являється або посилюється неприємний рибний запах через вивільнення летких амінів. Четвертий критерій – виявлення ключових клітин при мікроскопії нативного або пофарбованого мазка, які являють собою епітеліальні клітини піхви, вкриті численними дрібними бактеріями, що надає їм зернистий вигляд з нечіткими контурами.
Лікування та профілактика
Стандартна терапія бактеріального вагінозу спрямована на пригнічення росту умовно-патогенних анаеробних бактерій з використанням антибактеріальних препаратів групи нітроімідазолів або лінкозамідів. Метронідазол є препаратом першої лінії для лікування бактеріального вагінозу і може застосовуватися як перорально у вигляді таблеток по п’ятсот міліграмів двічі на день протягом семи днів, так і місцево у формі вагінального гелю один раз на добу протягом п’яти днів. Альтернативним варіантом є кліндаміцин у формі вагінального крему два відсотки концентрації, який застосовується на ніч протягом семи днів, або кліндаміцин в капсулах по триста міліграмів двічі на день протягом семи днів перорально. Вибір препарату та схеми лікування залежить від клінічної ситуації, супутніх захворювань, вагітності та індивідуальних особливостей пацієнтки.
Відновлення нормальної мікрофлори піхви після антибактеріальної терапії є важливим етапом лікування бактеріального вагінозу для профілактики рецидивів захворювання. Після завершення курсу антибіотиків рекомендується застосування пробіотичних препаратів, що містять живі лактобактерії, у формі вагінальних капсул або таблеток протягом семи-чотирнадцяти днів для активного заселення піхви корисними бактеріями. Паралельно або після місцевих пробіотиків можна використовувати пероральні форми лактобактерій, які сприяють нормалізації кишкової мікрофлори та опосередковано покращують стан вагінального мікробіоценозу. Деякі дослідження показують користь застосування місцевих естрогенвмісних препаратів у жінок у постменопаузі для покращення трофіки слизової оболонки піхви та створення сприятливих умов для колонізації лактобактеріями.
Лікування статевого партнера при бактеріальному вагінозі є дискусійним питанням, оскільки контрольовані дослідження не показали зниження частоти рецидивів при терапії чоловіків. Проте в окремих випадках рецидивуючого бактеріального вагінозу, особливо якщо у партнера виявлена Gardnerella vaginalis або є симптоми уретриту, може розглядатися питання про призначення курсу метронідазолу або кліндаміцину чоловікові. Під час лікування обом партнерам рекомендується утримуватися від статевих контактів або використовувати презервативи до завершення терапії та контрольного обстеження, яке проводиться через чотири-шість тижнів після закінчення прийому препаратів для оцінки ефективності лікування та стану мікрофлори.