Коли варто звертатися до послуги?
Патологічні результати цитологічного дослідження шийки матки з виявленням атипових клітин плоского епітелію невизначеного значення або ASCUS є найчастішим показанням до генотипування ВПЛ високого онкогенного ризику для диференціації між реактивними змінами, що не потребують лікування, та справжньою дисплазією, асоційованою з високоонкогенними типами ВПЛ. ASCUS виявляється у п’яти-десяти відсотків жінок при цитологічному скринінгу, лише у десяти-двадцяти відсотків з них при подальшому обстеженні підтверджується справжня дисплазія, решта мають транзиторні реактивні зміни від запалення, що регресують спонтанно. Генотипування ВПЛ дозволяє відібрати жінок з високим ризиком дисплазії для негайної кольпоскопії, а жінок з негативним ВПЛ-тестом або низькоонкогенними типами повернути до рутинного спостереження без зайвих інвазивних процедур. Виявлення типів шістнадцять або вісімнадцять при ASCUS асоціюється з ризиком дисплазії високого ступеня у тридцяти-сорока відсотків випадків, що вимагає негайної кольпоскопії з біопсією. Виявлення інших високоонкогенних типів тридцять один, тридцять три, сорок п’ять при ASCUS має дещо нижчий ризик дисплазії п’ятнадцять-двадцять п’ять відсотків, але також потребує кольпоскопії. Негативний результат генотипування ВПЛ при ASCUS означає вкрай низький ризик дисплазії менше одного відсотка, дозволяє повторити цитологію через рік замість негайної кольпоскопії.Первинний комбінований скринінг раку шийки матки з одночасною цитологією та генотипуванням ВПЛ високоонкогенних типів є золотим стандартом для жінок від тридцяти до шістдесяти п’яти років, забезпечує максимальну чутливість виявлення передракових змін, дозволяє безпечно збільшити інтервал між обстеженнями до п’яти років при обох негативних результатах. Жінки старше тридцяти років мають нижчу ймовірність спонтанної елімінації ВПЛ-інфекції порівняно з молодшими жінками, тому виявлення високоонкогенних типів у цій віковій групі з більшою ймовірністю свідчить про персистентну інфекцію з ризиком прогресування. Комбінація негативної цитології та негативного генотипування ВПЛ практично виключає наявність дисплазії або раку шийки матки на момент обстеження з негативною прогностичною цінністю понад дев’яносто дев’ять відсотків, дозволяє безпечно відкласти наступне обстеження на п’ять років. Виявлення високоонкогенних типів ВПЛ при негативній цитології вказує на інфікування без цитологічних змін на даний момент, потребує повторного обстеження через рік для контролю персистенції або елімінації вірусу. Персистенція тих же високоонкогенних типів ВПЛ при повторному генотипуванні через рік асоціюється з ризиком дисплазії у п’ятнадцяти-двадцяти п’яти відсотків випадків протягом наступних років, вимагає кольпоскопії навіть при збереженні негативної цитології. Елімінація високоонкогенних типів ВПЛ при повторному тестуванні через рік свідчить про транзиторну інфекцію без ризику, дозволяє повернутися до рутинного скринінгу кожні три-п’ять років.Моніторинг персистенції ВПЛ-інфекції високоонкогенних типів потребує повторного генотипування через шість-дванадцять місяців для визначення, чи відбулася спонтанна елімінація вірусу імунною системою або інфекція персистує з підвищеним ризиком прогресування до дисплазії. Транзиторна ВПЛ-інфекція з елімінацією вірусу протягом одного-двох років відбувається у сімдесяти-дев’яноста відсотків інфікованих молодих жінок до тридцяти років завдяки активній імунній відповіді, не залишає підвищеного ризику раку після елімінації. Персистентна ВПЛ-інфекція з виявленням тих же високоонкогенних типів при повторному генотипуванні через рік-два спостерігається у десяти-тридцяти відсотків інфікованих, асоціюється з високим ризиком розвитку дисплазії протягом наступних років. Кількісне визначення вірусного навантаження при повторному генотипуванні дозволяє оцінити динаміку інфекції, зростання кількості вірусних копій свідчить про активну реплікацію з ризиком прогресування, зменшення навантаження або елімінація вказує на контроль інфекції імунною системою. Зміна генотипу ВПЛ при повторному тестуванні з виявленням іншого високоонкогенного типу замість попереднього свідчить про елімінацію первинної інфекції та нову інфекцію іншим типом, що часто у сексуально активних жінок з множинними партнерами. Стабільне виявлення одного й того ж високоонкогенного типу шістнадцять або вісімнадцять протягом двох-трьох років при повторних генотипуваннях є ознакою персистентної інфекції з найвищим ризиком дисплазії, вимагає інтенсивного спостереження з кольпоскопією кожні шість місяців. У медичного центру VitaMedical на Троєщині забезпечується динамічне спостереження жінок з виявленими високоонкогенними типами ВПЛ з повторними генотипуваннями для моніторингу персистенції.
Записатися до лікаря
Як відбувається консультація:
Наші лікарі
Наші принципи
Ціни
Карта клінік
Які типи ВПЛ виявляє генотипування та їх онкогенний потенціал
Шістнадцятий тип ВПЛ є найпоширенішим та найагресивнішим високоонкогенним штамом, відповідає за п’ятдесят-шістдесят відсотків усіх випадків плоскоклітинного раку шийки матки в світі, характеризується найвищим ризиком швидкого прогресування від інфекції до важкої дисплазії та інвазивного раку протягом п’яти-десяти років при персистенції. Жінки з персистентною інфекцією типом шістнадцять мають відносний ризик розвитку раку шийки матки у двадцять-тридцять разів вищий порівняно з неінфікованими жінками. Тип шістнадцять частіше виявляється у молодих сексуально активних жінок двадцять-двадцять дев’ять років, у половини інфікованих відбувається спонтанна елімінація протягом року-двох, у решти формується персистентна інфекція з ризиком дисплазії. Інфекція типом шістнадцять асоціюється з плоскоклітинним раком шийки матки, рідше з аденокарциномою, може також викликати рак анального каналу, вульви, піхви, ротоглотки у сексуально активного населення. Виявлення типу шістнадцять при цитологічних змінах ASCUS або LSIL вимагає негайної кольпоскопії через високий ризик дисплазії високого ступеня у тридцяти-сорока відсотків випадків. Персистенція типу шістнадцять протягом двох-трьох років навіть при негативній цитології асоціюється з ризиком розвитку дисплазії у двадцяти-тридцяти відсотків випадків протягом наступних років, вимагає кольпоскопічного контролю щорічно.

