Гепатит D (HDV), плазма крові, методом ПЛР Real-Time - якісн.

Інтерпретація результатів та клінічне значення ПЛР на HDV
Виявлення РНК вірусу гепатиту D методом ПЛР Real-Time 4248 є прямим доказом активної вірусної реплікації та підтверджує діагноз гострого або хронічного гепатиту дельта. Позитивний результат у пацієнта з раніше діагностованим гепатитом B вказує на суперінфекцію HDV, що значно погіршує прогноз захворювання та вимагає перегляду терапевтичної стратегії. Суперінфекція HDV на тлі хронічного HBV призводить до хронічного гепатиту D у понад дев’яносто відсотків випадків, тоді як спонтанна елімінація вірусу спостерігається рідко. Такі пацієнти мають високий ризик швидкого прогресування фіброзу печінки з розвитком цирозу протягом п’яти-десяти років замість звичайних двадцяти-тридцяти років при моноінфекції HBV. Ризик декомпенсації печінкової функції та гепатоцелюлярної карциноми також значно підвищується при коінфекції HBV та HDV.
Коінфекція одночасне зараження обома вірусами зазвичай проявляється гострим гепатитом з бімодальним підвищенням трансаміназ два піки відповідають реплікації спочатку HBV потім HDV. Клінічна картина може бути важчою порівняно з моноінфекцією HBV з вищим ризиком фульмінантного гепатиту приблизно п’ять відсотків випадків замість звичайного одного відсотка. Проте при коінфекції частіше спостерігається повне одужання з елімінацією обох вірусів та формуванням імунітету, хронізація відбувається лише у п’яти відсотків випадків. Виявлення РНК HDV методом ПЛР у пацієнта з гострим гепатитом та позитивним IgM anti-HBc свідчить саме про коінфекцію. Динамічний контроль РНК HDV дозволяє оцінити перебіг захворювання та прогнозувати виздоровлення або хронізацію. У медичних центрах Києва на Оболоні та Мінській гепатологи проводять комплексну діагностику для диференціювання коінфекції та суперінфекції.
Кількісне визначення РНК HDV хоча дане дослідження є якісним проводиться окремо в спеціалізованих лабораторіях і дозволяє оцінити рівень вірусного навантаження, що має прогностичне значення та використовується для моніторингу противірусної терапії. Високий рівень РНК HDV понад один мільйон копій на мілілітр асоціюється з більш швидким прогресуванням фіброзу та гіршим відповіддю на лікування. Низький рівень віремії може свідчити про слабку реплікацію вірусу або ефективність проведеної терапії. Неявлення РНК HDV при якісному дослідженні у пацієнта з позитивними антитілами до гепатиту дельта anti-HDV IgG може свідчити про перенесену та вилікувану інфекцію, неактивну фазу хронічного гепатиту D з інтермітуючою віремією, або рівень вірусу нижче межі детекції використовуваної тест-системи. У таких випадках рекомендується повторне дослідження через три-шість місяців або використання більш чутливих тест-систем.
Диференційна діагностика з іншими причинами ураження печінки важлива при інтерпретації результатів ПЛР на HDV. У пацієнтів з хронічним гепатитом B підвищення трансаміназ може бути зумовлено не лише HDV-суперінфекцією але й реактивацією самого HBV, медикаментозним гепатитом, алкогольним ураженням печінки, автоімунним гепатитом, неалкогольною жировою хворобою печінки. Комплексне обстеження включає визначення ДНК HBV для оцінки активності реплікації вірусу гепатиту B, печінкових ферментів АЛТ АСТ ГГТ лужна фосфатаза білірубін, імунологічних маркерів автоімунних захворювань, ультразвукове дослідження або еластографію печінки для оцінки ступеня фіброзу, за показаннями біопсію печінки. Спеціалісти клініки на Троєщині комплексно підходять до діагностики вірусних гепатитів використовуючи весь спектр сучасних лабораторних та інструментальних методів обстеження.
Лікування та моніторинг пацієнтів з гепатитом D
Терапія хронічного гепатиту D залишається складною проблемою сучасної гепатології, оскільки на відміну від інших вірусних гепатитів для HDV не існує високоефективних противірусних препаратів прямої дії. Єдиним доведено ефективним методом лікування є тривала терапія пегільованим інтерфероном альфа, який призначається в стандартних дозах сто вісімдесят мікрограм на тиждень підшкірно протягом щонайменше дванадцяти місяців, часто курс продовжується до двох-трьох років. Інтерферонотерапія має імуномодулюючий та противірусний ефекти, стимулює власну імунну відповідь організму проти інфікованих гепатоцитів. Стійка вірусологічна відповідь з елімінацією РНК HDV досягається лише у двадцяти п’яти тридцяти відсотків пацієнтів, що значно нижче ніж при лікуванні гепатиту C сучасними противірусними препаратами. Проте навіть часткова вірусологічна відповідь зі зниженням рівня РНК HDV супроводжується покращенням біохімічних показників, сповільненням прогресування фіброзу та покращенням довгострокового прогнозу.
Нуклеозидні аналоги ентекавір тенофовір, які високоефективні при лікуванні гепатиту B, не впливають безпосередньо на реплікацію HDV, оскільки вірус дельта не має власної полімерази. Проте ці препарати призначаються пацієнтам з коінфекцією HBV та HDV для пригнічення реплікації вірусу гепатиту B, що може опосередковано вплинути на HDV через зменшення кількості HBsAg необхідного для збирання віріонів дельта-вірусу. Комбінована терапія пегільованим інтерфероном та нуклеозидними аналогами дозволяє досягти кращого контролю обох вірусних інфекцій. Нові експериментальні препарати знаходяться в стадії клінічних випробувань булевіртид інгібітор білка NTCP рецептора для входу HBV та HDV в гепатоцити показав обнадійливі результати з високою частотою вірусологічної відповіді, лонафарніб інгібітор пренілації великого дельта-антигену, репліконір модулятор рецепторів фарнезоїду X. У Києві на Оболоні, Троєщині та Мінській провідні гепатологи стежать за новітніми розробками та при можливості залучають пацієнтів до міжнародних клінічних досліджень нових препаратів.
Моніторинг ефективності противірусної терапії проводиться шляхом регулярного визначення РНК HDV методом ПЛР кількісний аналіз на четвертому дванадцятому двадцять четвертому тижнях лікування та кожні три місяці протягом усього курсу терапії. Зниження рівня РНК HDV більш ніж на два логарифми сто разів на дванадцятому тижні лікування вважається раннім вірусологічним відповіддю та прогнозує високу ймовірність досягнення стійкої вірусологічної відповіді. Невиявлення РНК HDV наприкінці курсу лікування є кінцевою точкою терапії але не гарантує стійкого ефекту, оскільки часто спостерігається рецидив віремії після відміни інтерферону. Стійка вірусологічна відповідь визначається як невиявлення РНК HDV через шість та дванадцять місяців після завершення терапії. Такі пацієнти мають значно кращий прогноз з регресією фіброзу печінки та низьким ризиком цирозу і гепатоцелюлярної карциноми. Біохімічний моніторинг включає визначення АЛТ АСТ білірубіну альбуміну протромбінового часу кожні чотири тижні під час лікування для оцінки функції печінки та раннього виявлення декомпенсації.