Лікування клацаючего пальця (стенозуючий лігаментит) та Хвороба де-Кервена (закрито) 1 категорії (без вартості розхідних матеріалів)

Ефективність та прогноз консервативного лікування
Ефективність консервативного лікування клацаючого пальця за допомогою локальної ін’єкції кортикостероїдів залежить від тривалості захворювання, стадії процесу та індивідуальних особливостей пацієнта. При тривалості симптомів менше шести місяців та відсутності блокади пальця одна ін’єкція призводить до повного одужання у шістдесяти-сімдесяти відсотків пацієнтів з зникненням клацання, болю та відновленням повного обсягу рухів без обмежень. При тривалості захворювання більше року або наявності блокади пальця ефективність першої ін’єкції знижується до сорока-п’ятдесяти відсотків, але повторна ін’єкція через чотири-шість тижнів після першої може додатково покращити результати ще у двадцяти-тридцяти відсотків випадків. Загалом до дев’яноста відсотків пацієнтів на ранніх стадіях та до шістдесяти-сімдесяти відсотків на пізніх стадіях досягають задовільного результату після одного або двох курсів консервативного лікування без необхідності хірургічного втручання. Рецидив симптомів протягом року після успішного лікування спостерігається у десяти-п’ятнадцяти відсотків пацієнтів, особливо при продовженні навантажень на кисть та відсутності профілактичних заходів.
Ефективність консервативного лікування хвороби де Кервена дещо нижча порівняно з клацаючим пальцем через більш складну анатомію першого тилозап’ястного каналу та частіші анатомічні варіанти будови з наявністю перегородки, яка розділяє канал на два відділи для сухожилків абдуктора та розгинача, що ускладнює попадання препарату в обидва відділи при одній ін’єкції. При правильно виконаній ін’єкції безпосередньо в канал навколо сухожилків покращення спостерігається у п’ятдесяти-шістдесяти відсотків пацієнтів після першої ін’єкції з повним зникненням болю та відновленням функції протягом двох-чотирьох тижнів. Повторна ін’єкція через місяць після першої підвищує ефективність ще на двадцять-тридцять відсотків. Загальна ефективність одного або двох курсів консервативного лікування хвороби де Кервена становить сімдесят-вісімдесят відсотків при дотриманні всіх рекомендацій щодо іммобілізації та обмеження навантажень. При неефективності двох курсів консервативного лікування протягом трьох місяців або при вираженому фіброзі сухожильної піхви за даними ультразвукового дослідження рекомендується хірургічне лікування з розсіченням стенозованого каналу для радикального усунення проблеми. Пацієнти з Оболоні високо оцінюють можливість уникнути операції за допомогою консервативного лікування при своєчасному зверненні на ранніх стадіях захворювання.
Фактори, що погіршують прогноз консервативного лікування, включають тривалість симптомів більше шести-дванадцяти місяців з розвитком вираженого фіброзу та незворотних змін у зв’язках та сухожиллях, цукровий діабет з порушенням процесів загоєння та схильністю до фіброзу тканин, ревматоїдний артрит або інші системні захворювання сполучної тканини з хронічним запаленням сухожилків, продовження професійних або побутових навантажень на кисть без дотримання рекомендацій щодо обмеження активності та використання ортезів. У цих випадках частіше потрібне хірургічне лікування для досягнення стійкого результату. Позитивними прогностичними факторами є молодий вік пацієнта з хорошими регенеративними здібностями тканин, короткий термін захворювання до трьох-шести місяців, відсутність супутньої патології суглобів кисті, можливість зміни характеру роботи або зменшення навантажень на кисть в період лікування, дотримання всіх рекомендацій лікаря щодо іммобілізації та режиму. При дотриманні всіх умов консервативне лікування дозволяє уникнути операції у переважної більшості пацієнтів з клацаючим пальцем та у значної частини пацієнтів з хворобою де Кервена.
Можливі ускладнення ін’єкційної терапії та протипоказання
Локальна ін’єкція кортикостероїдів у сухожильну піхву або навколо сухожилків є відносно безпечною процедурою при правильному виконанні досвідченим фахівцем, проте існує невелика ймовірність розвитку ускладнень, про які пацієнт повинен бути проінформований перед лікуванням. Найчастішим побічним ефектом є посилення болю в місці ін’єкції протягом перших однієї-двох діб після введення препарату, так звана стероїдна спалах або post-injection flare, яка виникає у десяти-п’ятнадцяти відсотків пацієнтів внаслідок кристалізації кортикостероїда в тканинах з розвитком асептичного запалення. Цей біль зазвичай помірний, добре контролюється прийомом нестероїдних протизапальних препаратів та прикладанням холоду, самостійно зникає протягом двох-трьох днів без негативних наслідків. При інтенсивному болю, який не купується звичайними анальгетиками, або при збереженні болю більше трьох діб необхідно звернутися до лікаря для виключення інших причин.
Знебарвлення або атрофія шкіри в місці ін’єкції може виникнути при поверхневому введенні кортикостероїда безпосередньо під шкіру замість глибокого введення в сухожильну піхву або навколо сухожилків, проявляється появою білої або знебарвленої плями на шкірі, стоншенням шкіри або западінням м’яких тканин у місці ін’єкції. Це ускладнення частіше зустрічається у пацієнтів з темною шкірою, де знебарвлення більш помітне, та у жінок з тонкою шкірою. Зміни шкіри зазвичай зворотні та самостійно відновлюються протягом шести-дванадцяти місяців, але можуть залишатися назавжди в деяких випадках. Для запобігання цього ускладнення важлива правильна техніка ін’єкції з введенням препарату глибоко в тканини, а не поверхнево під шкіру. Розрив сухожилля є найсерйознішим, але дуже рідкісним ускладненням локальної ін’єкції кортикостероїдів, яке може виникнути при випадковому введенні препарату безпосередньо в тіло сухожилля замість навколо нього, що призводить до ослаблення структури колагенових волокон та підвищеного ризику розриву при навантаженні протягом перших тижнів після ін’єкції. Пацієнтам з Мінської завжди пояснюється важливість дотримання рекомендацій щодо обмеження навантажень протягом перших двох тижнів після ін’єкції для мінімізації цього ризику.