Лікування синдрома карпального каналу (тунельний синдром) 1 категорії (без вартості розхідних матеріалів)

Лікування синдрому карпального каналу (тунельного синдрому) 1 категорії складності (без вартості розхідних матеріалів) — це хірургічна операція декомпресії серединного нерва шляхом розтину поперечної зв'язки зап'ястка через відкритий або ендоскопічний доступ для усунення компресії нерва в карпальному каналі та відновлення нормальної провідності при неускладнених випадках без значних м'язових атрофій або необоротних змін нерва.

Лікування синдрома карпального каналу (тунельний синдром) 1 категорії (без вартості розхідних матеріалів)

Коли варто звертатися до послуги?

Хірургічне лікування синдрому карпального каналу рекомендується пацієнтам з постійними сенсорними порушеннями в зоні іннервації серединного нерва, коли консервативне лікування з іммобілізацією та блокадами не принесло стійкого полегшення протягом трьох-шести місяців. Якщо ви відчуваєте постійне або часте оніміння та поколювання в великому, вказівному, середньому пальцях та половині безіменного пальця, які виникають особливо вночі та будять вас від сну, змушують струшувати кистю для відновлення чутливості, відчуваєте біль, який іррадіює від зап’ястка вгору по передпліччю, маєте труднощі з утриманням дрібних предметів через порушення тонкої моторики, носили нічну шину для іммобілізації зап’ястка протягом шести-вісьми тижнів з тимчасовим покращенням, але симптоми повернулися після припинення використання ортеза, отримували блокаду карпального каналу з кортикостероїдами з короткочасним ефектом на декілька тижнів або місяців, це свідчить про стійку компресію серединного нерва, яка потребує хірургічної декомпресії. При легкій та помірній стадії синдрому без м’язової атрофії електронейроміографія показує помірне уповільнення проведення імпульсу по серединному нерву в ділянці зап’ястка з збереженою амплітудою сенсорних та моторних потенціалів, що прогнозує відмінне відновлення після операції. Своєчасна операція до розвитку необоротних змін нерва та м’язової атрофії дає найкращі функціональні результати з повним або майже повним відновленням чутливості та сили протягом декількох місяців після втручання.
Звертатися до хірурга для обговорення операції варто при нічному больовому синдромі, який значно порушує якість сну та заважає відновленню після робочого дня. Якщо ви прокидаєтеся кожної ночі по декілька разів від інтенсивного пекучого болю та оніміння в руці, змушені вставати з ліжка та струшувати кистю, опускати руку вниз або підставляти під холодну воду для полегшення симптомів, відчуваєте хронічну втому від порушення сну протягом декількох місяців, нічний біль є характерним проявом синдрому карпального каналу та виникає через збільшення тиску в каналі при згинанні зап’ястка під час сну. Хронічне порушення сну призводить до зниження працездатності, погіршення концентрації уваги, дратівливості та може спричинити розвиток супутніх психосоматичних проблем. Хірургічна декомпресія забезпечує швидке зникнення нічного болю зазвичай протягом перших тижнів після операції, що різко покращує якість життя пацієнтів. Мешканці Києва з синдромом карпального каналу можуть звернутися до медичного центру VitaMedical для консультації досвідченого хірурга та визначення оптимального часу для операції з урахуванням тяжкості симптомів та впливу на якість життя.
Пацієнти з професійною діяльністю, яка вимагає точної роботи пальцями, такі як музиканти, стоматологи, хірурги або ювеліри, потребують раннього хірургічного лікування для запобігання прогресуванню порушень тонкої моторики. Якщо ви професійний піаніст або скрипаль, відчуваєте зменшення точності та координації рухів пальців, труднощі з контролем сили натискання на клавіші або струни через порушення тактильної чутливості, періодичне випадання дрібних предметів з рук, синдром карпального каналу може поставити під загрозу вашу кар’єру. Навіть легкі сенсорні порушення, які не заважають повсякденній активності, можуть бути критичними для професій, що вимагають абсолютної точності рухів пальців. Рання операція до розвитку значних порушень забезпечує найкращі шанси для повного відновлення професійних навичок та можливості продовження кар’єри без обмежень. Затримка з хірургічним лікуванням може призвести до незворотної втрати тонкої моторики навіть після успішної декомпресії нерва.

Записатися до лікаря

Як відбувається консультація:

01

Перший підготовчий етап операції включає детальне передопераційне обстеження з

підтвердженням діагнозу синдрому карпального каналу за допомогою електронейроміографії та виключенням інших причин компресії нерва. Хірург проводить клінічне обстеження з провокаційними тестами: тест Тінеля з постукуванням по ходу серединного нерва в ділянці зап'ястка для виклику парестезій у пальцях, тест Фалена зі згинанням зап'яcтка на дев'яносто градусів протягом шістдесяти секунд для провокації симптомів, оцінку чутливості в зоні іннервації серединного нерва за допомогою монофіламентів або двоточкової дискримінації, оцінку сили опозиції та абдукції великого пальця для виявлення слабкості м'язів тенара. Електронейроміографія обов'язкова для підтвердження діагнозу та визначення ступеня тяжкості компресії через вимірювання швидкості проведення імпульсу по серединному нерву через зап'ясток та амплітуди сенсорних і моторних відповідей. При синдромі 1 категорії ЕНМГ показує помірне уповільнення проведення з дистальною латентністю більше чотирьох мілісекунд при нормі до трьох з половиною мілісекунд, але збережені амплітуди потенціалів без ознак денерваційних змін у м'язах. Рентгенографія зап'ястка може призначатися для виключення кісткових деформацій або артрозу як причини вторинної компресії. Ультразвукове дослідження дозволяє візуалізувати потовщення серединного нерва проксимальніше входу в карпальний канал та сплощення нерва в самому каналі як ознаки хронічної компресії. Операція виконується під місцевою провідниковою анестезією на рівні ліктя або зап'ястка, що забезпечує повне знеболення кисті при збереженні свідомості пацієнта.

02

Другий етап при відкритій техніці передбачає виконання невеликого поздовжнього розрізу на

долонній поверхні зап'ястка та долоні довжиною три-чотири сантиметри для прямої візуалізації серединного нерва та поперечної зв'язки. Розріз виконується по лінії, що з'єднує променевий край безіменного пальця з дистальною складкою зап'ястка, уникаючи пошкодження долонної гілки серединного нерва, яка відходить від основного стовбура проксимальніше входу в карпальний канал та іннервує шкіру тенара. Хірург обережно розсікає шкіру та долонний апоневроз, візуалізує дистальний край поперечної зв'язки зап'ястка, яка є товстою блискучою білою фіброзною структурою, що покриває карпальний канал. Проксимальніше зв'язки візуалізується серединний нерв, який при хронічній компресії виглядає сплощеним та іноді гіперемованим або набряклим у місці входу в канал. Хірург обережно підводить тонкий інструмент під поперечну зв'язку для захисту нерва та розсікає зв'язку по всій довжині від проксимального краю біля передпліччя до дистального краю на долоні за допомогою скальпеля або хірургічних ножиць. Важливо повністю розсікти всю довжину зв'язки для адекватної декомпресії, оскільки неповний розтин може призвести до збереження симптомів. Після розтину зв'язки хірург візуально оцінює декомпресію нерва - здоровий нерв після звільнення від тиску розправляється та набуває округлого перерізу замість сплощеного. Проводиться ретельна ревізія для виключення рідкісних додаткових причин компресії, таких як аномальні м'язи, гангліонарні кісти, гіпертрофована синовіальна оболонка сухожилків згиначів, які при виявленні також висікаються для повної декомпресії.

03

Третій етап при ендоскопічній техніці характеризується виконанням однієї або двох

мінімальних розрізів довжиною один-півтора сантиметри для введення ендоскопа та спеціального ножа для розтину зв'язки під візуальним контролем. При однопортальній техніці виконується один розріз у проекції карпального каналу на зап'ястку проксимальніше поперечної зв'язки, через який вводиться спеціальний ендоскоп з ножем на кінці та відеокамерою. Під візуальним контролем на екрані монітора хірург просуває ендоскоп дистально вздовж нижньої поверхні поперечної зв'язки, розташовуючи ніж безпосередньо під зв'язкою над сухожилками згиначів для захисту серединного нерва, який проходить радіально від інструмента. Після підтвердження правильного положення виконується розтин зв'язки знизу вгору рухом ножа при поступовому виведенні ендоскопа з каналу. При двопортальній техніці виконуються два невеликих розрізи проксимально та дистально від поперечної зв'язки для введення ендоскопа через один розріз та ножа через інший з візуалізацією всього процесу розтину на екрані. Ендоскопічна техніка має переваги меншого розрізу з кращим косметичним результатом, зменшення післяопераційного болю від травми долонного апоневрозу, можливо швидшого повернення до роботи руками. Однак вона технічно складніша, має вищий ризик неповного розтину зв'язки або випадкового пошкодження серединного нерва чи судин при недостатньому досвіді хірурга, тому виконується переважно спеціалістами з великим досвідом ендоскопічної хірургії кисті.

04

Четвертий завершальний етап включає зашивання операційної рани косметичними швами

та накладання легкої захисної пов'язки з можливістю ранніх рухів пальцями одразу після операції. Після завершення декомпресії операційна рана промивається стерильним фізіологічним розчином, перевіряється гемостаз для відсутності кровотечі. Долонний апоневроз та підшкірна клітковина зашиваються розсмоктувальними нитками, шкіра зашивається тонкими косметичними швами або використовується внутрішньошкірний шов для найкращого естетичного результату. На відміну від операцій на сухожилках, після декомпресії карпального каналу не потрібна тривала іммобілізація, навпаки, рекомендуються ранні рухи пальцями для запобігання формуванню спайок. Накладається легка захисна пов'язка на зап'ясток, яка підтримує комфорт та захищає рану протягом перших діб, але не обмежує рухи пальців. Пацієнт може рухати пальцями одразу після операції та починати легкі побутові активності вже наступного дня. Шви знімаються на десятий-чотирнадцятий день або розсмоктуються самостійно при внутрішньошкірній техніці. Більшість пацієнтів повертаються до нефізичної офісної роботи через один-два тижні після операції, до фізичної праці або спорту - через чотири-шість тижнів після підтвердження повного загоєння рани та відновлення достатньої сили хвату.

Наші лікарі

Ілляшенко Олег Олександрович

Ілляшенко Олег Олександрович

Лікар травматолог, Ортопед

Стаж: 20 років

Детальніше
Мазур Ігор Іванович

Мазур Ігор Іванович

Лікар ортопед, Травматолог

Стаж: 35 років

Детальніше
Рижак Ілля Володимирович

Рижак Ілля Володимирович

Лікар ортопед, Травматолог

Стаж: років

Детальніше
Граболюк Федір Іванович

Граболюк Федір Іванович

Лікар ортопед, Травматолог, Хірург, Проктолог, Флеболог, Ендоскопіст

Стаж: років

Детальніше
Всі лікарі

Наші принципи

Спілкування

Робота лікаря схожа з роботою психолога: вміння слухати та ставити потрібні запитання.

Індивідуальний підхід

Кожна людина — особистість. І щоб пацієнт міг довіряти лікарю, потрібно знайти до людини свій підхід.

Контакт в спілкуванні

Важливо встановити з клієнтом контакт, дізнатися про спосіб життя — від нього часто залежить наявність захворювання.

Лікувати організму в комплексі

Не знімати симптоми спазмолітиками, а шукати причину і лікувати її.

Суміжні послуги

Карта клінік

Клініка на Мінській
вул. Зої Гайдай, 5а
Відчинено
Графік роботи
Пн-Пт
08:00 - 20:00
Субота
08:00 - 18:00
Неділя
09:00 - 16:00
Прокласти маршрут
Клініка на Троєщині
вул. Оноре де Бальзака, 80
Відчинено
Графік роботи
Пн-Пт
08:00 - 20:00
Субота
08:00 - 17:00
Неділя
09:00 - 15:00
Прокласти маршрут

Післяопераційний період та результати
Безпосередній післяопераційний період зазвичай характеризується швидким зменшенням або повним зникненням нічного болю та парестезій протягом перших діб-тижнів після операції. Більшість пацієнтів відзначають різке покращення якості сну вже з першої ночі після операції через зникнення нічного больового синдрому, який був домінуючою скаргою до втручання. Оніміння та поколювання в пальцях також швидко зменшуються, хоча повне відновлення нормальної чутливості може займати від декількох тижнів до трьох-чотирьох місяців залежно від тривалості та тяжкості компресії до операції. Післяопераційний біль у зоні розрізу зазвичай помірний та добре контролюється простими анальгетиками протягом перших трьох-п’яти днів. Рекомендується тримати руку в піднятому положенні вище рівня серця протягом перших двох-трьох діб для зменшення набряку, регулярно виконувати активні рухи пальцями для запобігання скутості. Легкі побутові активності, такі як самообслуговування, використання столових приборів, робота з клавіатурою комп’ютера, дозволяються вже через декілька днів після операції в межах комфорту. Уникати слід тільки важкого хвату, підіймання вантажів більше одного-двох кілограмів, опори на долоню під час підйому з крісла протягом перших двох тижнів до зняття швів.
Відновлення сили хвату є найповільнішим аспектом реабілітації після декомпресії карпального каналу та може займати від двох до шести місяців для досягнення максимального результату. Одразу після операції сила хвату зазвичай знижена на тридцять-п’ятдесят відсотків порівняно з передопераційним рівнем через післяопераційний біль, обережність пацієнта та тимчасове ослаблення від розсічення долонного апоневрозу, який бере участь в стабілізації долонної дуги. Поступово протягом перших тижнів сила відновлюється до передопераційного рівня, після чого продовжує покращуватися ще декілька місяців завдяки відновленню нормальної іннервації м’язів тенара після усунення компресії нерва. При легкій та помірній стадії синдрому без м’язової атрофії до операції очікується повне відновлення сили до нормальних значень або принаймні до рівня здорової руки протягом трьох-шести місяців. Активна реабілітація з вправами для зміцнення м’язів кисті та передпліччя починається через два-три тижні після операції та прискорює відновлення сили. Використовуються вправи зі стисканням м’якого м’яча, щипковий хват дрібних предметів, розтяжка рубця для запобігання його стягуванню. Більшість пацієнтів повертаються до всіх звичайних активностей без обмежень протягом двох-трьох місяців після операції.
Довгострокові результати хірургічної декомпресії карпального каналу при операціях 1 категорії є відмінними з високим відсотком задоволеності пацієнтів та низьким ризиком рецидиву. Клінічні дослідження показують, що понад дев’яносто п’ять відсотків пацієнтів з легкою та помірною стадією синдрому відзначають повне або майже повне зникнення симптомів після операції з відновленням нормальної чутливості та функції кисті. Ризик рецидиву компресії після адекватного розтину поперечної зв’язки становить менше двох-трьох відсотків і зазвичай пов’язаний з неповним розтином зв’язки під час операції або формуванням щільних рубців навколо нерва від надмірного фіброзу у схильних пацієнтів. Ускладнення рідкісні та включають інфікування рани менше одного відсотка випадків, формування больового рубця з необхідністю ревізії у два-три відсотки пацієнтів, випадкове пошкодження гілок серединного нерва з порушенням чутливості частини долоні менше одного відсотка при відкритій техніці та дещо вище при ендоскопічній у недосвідчених рук. Комплексний регіонарний больовий синдром як важке ускладнення зустрічається дуже рідко менше одного відсотка та зазвичай добре піддається консервативному лікуванню при ранній діагностиці. Загалом хірургічна декомпресія карпального каналу є однією з найбільш успішних та передбачуваних операцій в ортопедії з відмінними результатами при правильних показаннях та своєчасному виконанні. У медичному центрі VitaMedical на Оболоні поблизу вулиці Мінська та на Троєщині пацієнти з синдромом карпального каналу отримують комплексну допомогу від точної діагностики з електронейроміографією до професійного хірургічного лікування відкритою або ендоскопічною технікою під місцевою анестезією та структурованої реабілітації для досягнення відмінних функціональних результатів з повним відновленням чутливості та сили кисті для повернення до професійної діяльності та повноцінного життя без болю та оніміння.