Оперативне лікування геморою за методикою Лонго ( РРН) (2 категорії )

Післяопераційний період та реабілітація
Відновлення після операції Лонго другої категорії складності відбувається значно швидше та комфортніше порівняно з традиційною геморроїдектомією завдяки відсутності ран у чутливій перианальній зоні. Больовий синдром у післяопераційному періоді є помірним та добре контролюється звичайними знеболюючими препаратами, оскільки резекція слизової виконується вище зубчастої лінії в зоні, позбавленій больових рецепторів. У перші години після операції можливі відчуття дискомфорту, розпирання або тиску в ділянці прямої кишки, які зменшуються протягом першої доби. Пацієнт знаходиться під спостереженням медичного персоналу протягом декількох годин після операції для контролю виходу з анестезії, моніторингу можливості самостійного сечовипускання та виключення ранніх ускладнень, таких як кровотеча або затримка сечі. При неускладненому перебігу пацієнт може бути відпущений додому в день операції або наступного дня ранком після контрольного огляду проктолога.
Дієта в ранньому післяопераційному періоді має забезпечувати затримку стільця протягом перших двох-трьох днів для створення оптимальних умов загоєння степлерного анастомозу без його травмування каловими масами. Призначається легка безшлакова дієта з мінімальним об’ємом їжі, що включає рідкі каші на воді, нежирні бульони, білі сухарі, кисіль, желе. З третього дня необхідно поступово переходити на дієту з достатнім вмістом клітковини для формування м’якого регулярного стільця, що запобігає запорам та натужуванню під час дефекації. Рекомендуються овочі, фрукти без грубої шкірки, цільнозернові каші, кисломолочні продукти, достатня кількість рідини не менше двох літрів на день. Необхідно уникати гострих страв, алкогольних напоїв, продуктів, що викликають газоутворення та подразнюють слизову оболонку кишечника. При схильності до запорів призначаються м’які осмотичні слабкі препарати для забезпечення легкого випорожнення протягом перших двох-трьох тижнів після операції.
Гігієна анальної ділянки після операції Лонго є простішою порівняно з традиційною геморроїдектомією, оскільки відсутні зовнішні рани, що вимагають щоденних перев’язок. Рекомендується обмивання промежини теплою водою після кожної дефекації з подальшим обережним промоканням м’якою серветкою або рушником. Туалетний папір має бути м’яким, можна використовувати вологі серветки без спирту та ароматизаторів. Сидячі ванночки з відварами ромашки або календули протягом десяти-п’ятнадцяти хвилин один-два рази на день мають заспокійливу та протизапальну дію. За призначенням лікаря можуть використовуватися місцеві засоби у вигляді мазей або свічок з протизапальними, загоювальними та венотонічними компонентами. Фізична активність має бути помірною з виключенням підйому предметів важчих за п’ять кілограмів, інтенсивних навантажень, занять силовими видами спорту та тривалого сидіння протягом місяця після операції.
Працездатність відновлюється зазвичай через сім-десять днів після операції Лонго, що є однією з основних переваг цієї методики порівняно з традиційною геморроїдектомією, після якої повернення до роботи можливе тільки через чотири-шість тижнів. Контрольні огляди проктолога призначаються через тиждень, місяць та три місяці після операції для оцінки процесу загоєння, виключення ускладнень та корекції рекомендацій. Повне загоєння степлерного анастомозу відбувається протягом чотирьох-шести тижнів, після чого пацієнт може повертатися до повної фізичної активності, включаючи заняття спортом. Статеве життя дозволяється відновлювати через три-чотири тижні після операції за умови відсутності дискомфорту та за дозволом лікаря після контрольного огляду.
Можливі ускладнення та їх профілактика
Операція Лонго другої категорії складності, як і будь-яке хірургічне втручання, може супроводжуватися певними ускладненнями, частота яких залежить від досвіду хірурга, правильності виконання технічних етапів операції та дотримання пацієнтом післяопераційних рекомендацій. Найбільш частим ускладненням є кровотеча з лінії степлерного анастомозу, яка може виникнути в ранньому післяопераційному періоді при недостатньому гемостазі під час операції або у віддаленому періоді при відторгненні струпа з великої судини. Незначна кровотеча у вигляді плямистих виділень на туалетному папері після перших дефекацій є нормальним явищем та не вимагає лікування, проте значна кровотеча з виділенням алої крові вимагає невідкладного огляду проктолога та можливого ендоскопічного гемостазу з накладанням кліпс або електрокоагуляцією кровоточивої судини.
Больовий синдром після операції Лонго зазвичай є помірним, проте у деяких пацієнтів, особливо при другій категорії складності з більшим обсягом резекції тканини, може спостерігатися більш виражений біль, який потребує призначення сильніших анальгетиків. Причинами вираженого болю можуть бути низьке розташування лінії степлерного шва із захопленням чутливої зони нижче зубчастої лінії, запальна реакція навколо шва, спазм внутрішнього сфінктера або індивідуальна підвищена чутливість до болю. Інфекційні ускладнення у вигляді запалення тканин навколо степлерного шва або формування абсцесу є рідкісними завдяки локалізації втручання в зоні з відносно низьким мікробним забрудненням та застосуванню профілактичної антибактеріальної терапії, проте при їх розвитку необхідне призначення антибіотиків або хірургічна санація гнійного осередку.
Стенозування анального каналу або прямої кишки може виникнути при надмірній резекції тканини, коли в головку степлера втягується занадто великий об’єм слизової оболонки разом із м’язовим шаром, що призводить до формування рубцевого звуження в зоні анастомозу. Профілактикою цього ускладнення є ретельний контроль об’єму резектованої тканини під час затягування степлера та дотримання стандартних технічних принципів операції. При розвитку стенозу може знадобитися ендоскопічна балонна дилатація або хірургічна корекція звуження. Рецидив геморою після операції Лонго спостерігається рідше порівняно з мініінвазивними методиками, проте можливий при недостатній резекції слизової, коли не всі геморроїдальні вузли були підтягнуті до правильного положення, або при продовженні дії факторів ризику, таких як хронічні запори, тривале сидіння або підйом важких предметів. Дисфункція сфінктера з порушенням тримання газів або нетриманням калу є надзвичайно рідкісним ускладненням, яке може виникнути при випадковому захопленні м’язових волокон сфінктера в степлер або їх пошкодженні під час маніпуляцій.