Опісторхії (Opisthorchis felineus), антитіла IgG

Життєвий цикл опісторхій та шляхи зараження людини
Opisthorchis felineus або котяча двоустка належить до трематод, які мають складний життєвий цикл з участю двох проміжних та одного остаточного хазяїна. Дорослі паразити довжиною вісім-тринадцять міліметрів паразитують у жовчних протоках печінки, жовчному міхурі та підшлунковій залозі людини, котів, собак, лисиць та інших ссавців, що харчуються рибою. Гельмінти виділяють яйця, які з жовчю потрапляють у кишечник та виводяться з калом у навколишнє середовище.
Для подальшого розвитку яйця опісторхій повинні потрапити до прісноводної водойми, де їх заковтують молюски роду Codiella, перший проміжний хазяїн паразита. У тілі молюска відбувається безстатеве розмноження та формування церкаріїв, які через чотири-п’ять тижнів виходять у воду та активно шукають другого проміжного хазяїна – риб родини коропових. Церкарії проникають під луску риби, інкапсулюються у м’язах та перетворюються на метацеркарії, інвазійну стадію для людини та тварин.
Зараження людини відбувається при вживанні сирої, слабосоленої, недосмаженої або недовареної риби, що містить живі метацеркарії опісторхій. Найбільш небезпечними у басейні Дніпра вважаються язь, плітка, лящ, червоноперка, хоча метацеркарії виявляються практично у всіх представників коропових риб київських водойм. У шлунку та дванадцятипалій кишці людини метацеркарії виходять з цист, проникають через фатеровий сосок у жовчні протоки, де через три-чотири тижні досягають статевої зрілості та починають відкладати яйця.
Тривалість життя опісторхій в організму людини може сягати двадцяти-двадцяти п’яти років без специфічного лікування. Протягом усього цього часу паразити механічно травмують слизову оболонку жовчних протоків своїми присосками, порушують відтік жовчі, створюють умови для приєднання бактеріальної інфекції. Продукти обміну опісторхій токсичні для організму людини та викликають сенсибілізацію імунної системи з розвитком алергічних реакцій. Тривале паразитування вважається фактором ризику розвитку холангіокарциноми, злоякісної пухлини жовчних протоків.
Що показує аналіз на антитіла IgG до опісторхій
Серологічне дослідження методом імуноферментного аналізу визначає наявність та концентрацію специфічних імуноглобулінів класу G до антигенів Opisthorchis felineus у сироватці крові пацієнта. Антитіла IgG починають виробляться імунною системою через шість-вісім тижнів після зараження та зберігаються протягом усього періоду паразитування гельмінтів, а також деякий час після успішного лікування. Саме цей факт робить дослідження надзвичайно інформативним для діагностики хронічного опісторхозу у київських лабораторіях на Оболоні, Мінській чи Троєщині.
Результати аналізу виражаються у вигляді коефіцієнта позитивності або оптичної щільності відносно граничного значення. Негативний результат вказує на відсутність специфічних антитіл та свідчить про те, що людина не інфікована опісторхіями або перебуває у дуже ранній фазі інвазії, коли антитіла ще не встигли виробитися у детектованій кількості. У такому випадку при збереженні клінічних підозр рекомендується повторити аналіз через місяць або провести паразитологічне дослідження дуоденального вмісту.
Позитивний результат однозначно підтверджує наявність опісторхозної інвазії або вказує на нещодавно перенесене захворювання. Високі титри антитіл IgG свідчать про активний процес з великою кількістю паразитів у гепатобіліарній системі та вимагають негайного початку специфічного лікування. Слабопозитивні результати можуть спостерігатися на ранніх стадіях інвазії, при малоінтенсивному зараженні або у осіб, які пройшли курс противопаразитарної терапії декілька місяців тому.
Лікування та контроль ефективності терапії опісторхозу
Після підтвердження діагнозу опісторхозу на підставі позитивного аналізу на антитіла IgG та/або виявлення яєць паразита у калі чи дуоденальному вмісті лікар призначає комплексне лікування у три етапи. Підготовчий етап тривалістю один-два тижні включає дієтотерапію, призначення жовчогінних препаратів, гепатопротекторів, ферментів, спазмолітиків та антигістамінних засобів для зниження токсичних та алергічних проявів. Проводиться санація жовчовивідних шляхів, нормалізація відтоку жовчі для створення оптимальних умов для наступної дегельмінтизації.
Специфічна противопаразитарна терапія проводиться препаратом празиквантель під суворим контролем лікаря-інфекціоніста, оскільки масова загибель паразитів може спричинити токсико-алергічну реакцію організму. Лікування проводиться у стаціонарних умовах або у денному стаціонарі з обов’язковою попередньою премедикацією антигістамінними препаратами та глюкокортикостероїдами. Пацієнту призначається празиквантель із розрахунку сімдесят п’ять міліграм на кілограм маси тіла, розділені на три прийоми протягом доби з інтервалом чотири-шість годин.
Реабілітаційний етап триває три-чотири місяці після дегельмінтизації та спрямований на відновлення функції печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози. Продовжується призначення гепатопротекторів, жовчогінних засобів, ферментних препаратів, пробіотиків для нормалізації кишкової мікрофлори. Рекомендується дієтичне харчування з обмеженням жирних, смажених, гострих страв, достатнім вмістом білка, вітамінів та мінералів. Проводяться курси тюбажів для санації жовчовивідних шляхів та виведення загиблих паразитів.
Контроль ефективності лікування опісторхозу проводиться через три та шість місяців після завершення курсу противопаразитарної терапії. Пацієнту призначається триразове паразитологічне дослідження калу та дуоденального вмісту для виявлення яєць опісторхій, а також повторний аналіз на антитіла IgG у клініці ВітаМедікал на Оболоні чи іншій локації Києва. Зниження титрів антитіл більше ніж наполовину від вихідного рівня свідчить про успішність терапії. При виявленні яєць паразитів або збереженні високих титрів антитіл призначається повторний курс лікування з попередньою корекцією супутніх станів.