Пакет №27 «Тиреоїдний розширений №4»: Тиреотропний гормон (TSH), Тироксин загальний (T4), Тироксин вільний (FT4), Трийодтиронін загальний (T3), Трийодтиронін вільний (FT3), Антитіла до тиреопероксидази (APO), Антитіла до тиреоглобуліну (АTG)

Що включає розширений тиреоїдний пакет досліджень
Тиреотропний гормон або ТТГ є основним регуляторним гормоном, що синтезується передньою часткою гіпофіза та контролює функцію щитоподібної залози за принципом негативного зворотного зв’язку, стимулюючи синтез та секрецію тиреоїдних гормонів тироксину та трийодтироніну. Рівень ТТГ є найбільш чутливим маркером порушення функції щитоподібної залози, оскільки навіть мінімальні зміни концентрації тиреоїдних гормонів призводять до значних змін секреції ТТГ через логарифмічний характер зворотного зв’язку в гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдній осі. Підвищення рівня ТТГ понад верхню межу референтного інтервалу чотири цілі нуль мілімікроодиниць на мілілітр вказує на первинний гіпотиреоз з недостатньою функцією щитоподібної залози, тоді як зниження ТТГ менше нуля цілих чотирьох десятих мілімікроодиниць на мілілітр свідчить про первинний гіпертиреоз з надлишковою продукцією тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою.
Тироксин загальний або загальний Т4 відображає сумарну концентрацію тироксину в крові, включаючи як зв’язану з транспортними білками фракцію, що становить дев’яносто дев’ять цілих дев’ять десятих відсотків усього тироксину, так і вільну біологічно активну фракцію, що становить близько нуля цілих нуль один відсотка. Більшість тироксину в крові знаходиться в зв’язаному стані з тироксин-зв’язуючим глобуліном, транстиретином та альбуміном, що захищає гормон від деградації та виведення з організму, створюючи стабільний резерв гормону. Рівень загального Т4 може змінюватися при станах, що впливають на концентрацію або зв’язувальну здатність транспортних білків, включаючи вагітність, прийом оральних контрацептивів або естрогенів, що підвищують синтез тироксин-зв’язуючого глобуліну, або нефротичний синдром, важкі захворювання печінки, що знижують рівень білків крові, тому інтерпретація загального Т4 має враховувати ці фактори.
Тироксин вільний або вільний Т4 є біологічно активною фракцією тироксину, що не зв’язана з транспортними білками та здатна проникати в клітини для здійснення метаболічних ефектів через взаємодію з ядерними рецепторами тиреоїдних гормонів. Визначення вільного Т4 є більш точним показником тиреоїдної функції порівняно з загальним Т4, оскільки не залежить від коливань концентрації транспортних білків та відображає справжній гормональний статус пацієнта. Підвищення рівня вільного Т4 понад верхню межу референтного інтервалу підтверджує діагноз явного гіпертиреозу при зниженому ТТГ, тоді як зниження вільного Т4 нижче норми при підвищеному ТТГ вказує на явний первинний гіпотиреоз з недостатньою продукцією тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою, що вимагає призначення замісної терапії левотироксином.
Трийодтиронін загальний або загальний Т3 відображає сумарну концентрацію трийодтироніну в крові, включаючи як зв’язану з транспортними білками фракцію, так і вільну біологічно активну фракцію, при цьому трийодтиронін має в три-чотири рази вищу біологічну активність порівняно з тироксином. Більша частина трийодтироніну утворюється не в щитоподібній залозі, а в периферичних тканинах шляхом дейодування тироксину під дією ферменту дейодинази першого типу, що перетворює Т4 в більш активний Т3 за потребою організму. Визначення загального Т3 має важливе значення для діагностики Т3-токсикозу, особливої форми гіпертиреозу, при якій спостерігається ізольоване підвищення рівня трийодтироніну при нормальному або навіть зниженому рівні тироксину, що може зустрічатися на ранніх стадіях дифузного токсичного зоба, автономних аденомах щитоподібної залози або при надмірному прийомі йоду в регіонах з йодним дефіцитом.
Трийодтиронін вільний або вільний Т3 є біологічно активною фракцією трийодтироніну, що не зв’язана з транспортними білками та безпосередньо взаємодіє з ядерними рецепторами в клітинах-мішенях для реалізації метаболічних ефектів тиреоїдних гормонів. Визначення вільного Т3 дозволяє точніше оцінити тиреоїдний статус порівняно з загальним Т3, оскільки не залежить від коливань рівня транспортних білків крові. Підвищення вільного Т3 спостерігається при гіпертиреозі різної етіології та є особливо характерним для Т3-токсикозу, тоді як зниження може спостерігатися при важкому гіпотиреозі, тяжких соматичних захворюваннях з синдромом нетиреоїдних захворювань, коли знижується периферична конверсія Т4 в Т3 як адаптивний механізм економії енергії, або при прийомі деяких препаратів, що інгібують дейодиназу, включаючи аміодарон, пропранолол, глюкокортикоїди.
Антитіла до тиреопероксидази або АТ-ТПО є аутоантитілами проти ферменту тиреопероксидази, що каталізує ключові етапи синтезу тиреоїдних гормонів, включаючи йодування залишків тирозину в молекулі тиреоглобуліну та з’єднання йодтирозинів у тироксин та трийодтиронін. Підвищення титру антитіл до тиреопероксидази є маркером аутоімунного ураження щитоподібної залози та виявляється у дев’яноста-дев’яноста п’яти відсотків пацієнтів із аутоімунним тиреоїдитом Хашимото, сімдесяти-вісімдесяти відсотків пацієнтів із дифузним токсичним зобом, а також може виявлятися у десяти-п’ятнадцяти відсотків практично здорових осіб без порушення функції щитоподібної залози. Високі титри АТ-ТПО асоціюються з підвищеним ризиком прогресування субклінічного гіпотиреозу до явного гіпотиреозу, розвитку гіпотиреозу під час вагітності та в післяпологовий період, тому вимагають регулярного моніторингу тиреоїдної функції навіть при нормальному рівні ТТГ на момент обстеження.
Антитіла до тиреоглобуліну або АТ-ТГ є аутоантитілами проти тиреоглобуліну, великого білка, що є попередником тиреоїдних гормонів та синтезується виключно клітинами щитоподібної залози для зберігання йоду та синтезу гормонів у фолікулах залози. Підвищення титру антитіл до тиреоглобуліну також є маркером аутоімунного процесу в щитоподібній залозі та виявляється у сімдесяти-вісімдесяти відсотків пацієнтів із аутоімунним тиреоїдитом, п’ятдесяти-шістдесяти відсотків пацієнтів із дифузним токсичним зобом, проте може виявлятися і при інших захворюваннях щитоподібної залози, включаючи вузловий зоб або папілярний рак щитоподібної залози. Визначення антитіл до тиреоглобуліну має особливе значення при моніторингу пацієнтів після тиреоїдектомії з приводу раку щитоподібної залози, оскільки наявність високих титрів АТ-ТГ може інтерферувати з вимірюванням рівня тиреоглобуліну як онкомаркера рецидиву захворювання, призводячи до хибнонизьких або хибнонегативних результатів визначення тиреоглобуліну імунометричними методами.
Інтерпретація результатів та діагностика тиреоїдних порушень
Інтерпретація результатів розширеного тиреоїдного обстеження базується на комплексній оцінці всіх компонентів пакету з урахуванням взаємозв’язків між різними показниками та патофізіології тиреоїдних порушень. Нормальна функція щитоподібної залози або еутиреоз характеризується нормальним рівнем ТТГ у референтному діапазоні від нуля цілих чотирьох десятих до чотирьох цілих нуль мілімікроодиниць на мілілітр та нормальними рівнями вільного Т4 та вільного Т3 у відповідних референтних інтервалах. Субклінічний гіпотиреоз діагностується при підвищенні рівня ТТГ понад чотири цілі нуль мілімікроодиниць на мілілітр при збереженні нормального рівня вільного Т4, що вказує на початкову недостатність функції щитоподібної залози з компенсаторним підвищенням секреції ТТГ гіпофізом для підтримання нормального рівня тиреоїдних гормонів. Явний первинний гіпотиреоз характеризується підвищенням ТТГ та зниженням вільного Т4 нижче норми, що підтверджує недостатню продукцію тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою та вимагає призначення замісної терапії левотироксином.
Субклінічний гіпертиреоз діагностується при зниженні рівня ТТГ менше нуля цілих чотирьох десятих мілімікроодиниць на мілілітр при збереженні нормальних рівнів вільного Т4 та вільного Т3, що може спостерігатися на ранніх стадіях дифузного токсичного зоба, автономних аденомах щитоподібної залози або при надлишковому призначенні левотироксину в замісній терапії гіпотиреозу. Явний гіпертиреоз або тиреотоксикоз характеризується зниженням ТТГ нижче референтного інтервалу та підвищенням вільного Т4 або вільного Т3 понад верхню межу норми, що підтверджує надлишкову продукцію тиреоїдних гормонів щитоподібною залозою та вимагає призначення тиреостатичної терапії тіамазолом або пропілтіоурацилом для нормалізації тиреоїдної функції. Т3-токсикоз є особливою формою гіпертиреозу з ізольованим підвищенням рівня вільного Т3 при нормальному або навіть зниженому рівні вільного Т4, що може зустрічатися на ранніх стадіях автоімунного гіпертиреозу або при йод-індукованому тиреотоксикозі, тому визначення вільного Т3 є критично важливим для діагностики цієї форми захворювання.
Підвищення титрів антитіл до тиреопероксидази та антитіл до тиреоглобуліну вказує на аутоімунний характер ураження щитоподібної залози та допомагає диференціювати аутоімунний тиреоїдит від інших причин гіпотиреозу або дифузний токсичний зоб від інших причин гіпертиреозу. Аутоімунний тиреоїдит Хашимото є найпоширенішою причиною первинного гіпотиреозу в регіонах з достатнім споживанням йоду та характеризується інфільтрацією щитоподібної залози лімфоцитами, поступовою деструкцією тиреоцитів та зниженням функції залози з послідовним переходом від еутиреозу через субклінічний гіпотиреоз до явного гіпотиреозу протягом місяців або років.