Пакет №38 «Урогенітальний скринінг ПЛР розширений»: Хламідія (Chlamydia trachomatis), Мікоплазма (Mycoplasma hominis), Мікоплазма (Mycoplasma genitalium), Уреаплазма (Ureaplasma urealiticum), Уреаплазма (Ureaplasma parvum), Трихомона (Trichomonas vaginali

Характеристика збудників урогенітальних інфекцій
Хламідія трахоматіс є облігатним внутрішньоклітинним паразитом, який уражає циліндричний епітелій урогенітального тракту та може спричиняти запалення уретри, цервікального каналу, ендометрію, маткових труб у жінок та уретри, епідидиміса, передміхурової залози у чоловіків. Особливістю хламідійної інфекції є схильність до безсимптомного перебігу у половини жінок та чверті чоловіків, що призводить до пізньої діагностики та розвитку ускладнень. Хронічна хламідійна інфекція може викликати синдром Рейтера з ураженням суглобів, очей та урогенітального тракту, а також безпліддя через формування спайкового процесу в малому тазу. Дослідження методом ПЛР є золотим стандартом діагностики хламідіозу завдяки високій чутливості та специфічності.
Мікоплазма хомініс належить до умовно-патогенної мікрофлори урогенітального тракту і може виявлятися у здорових осіб без клінічних проявів у низьких концентраціях. Патогенне значення цей мікроорганізм набуває при підвищенні його кількості понад критичний рівень та при порушенні місцевого імунітету. Мікоплазма хомініс асоціюється з бактеріальним вагінозом, післяпологовими ендометритами, запальними захворюваннями органів малого таза у жінок та неспецифічними уретритами у чоловіків. Під час вагітності висока концентрація мікоплазми хомініс може призводити до хоріоамніоніту, передчасного розриву плодових оболонок та передчасних пологів, тому вагітні з виявленою інфекцією потребують лікування.
Мікоплазма генітальна вважається справжнім патогеном урогенітального тракту навіть при низьких концентраціях і завжди потребує лікування при виявленні. Цей мікроорганізм може викликати персистуючі уретрити у чоловіків, які не піддаються стандартній терапії, цервіцити та ендометрити у жінок, а також асоціюється з підвищеним ризиком передчасних пологів та невиношування вагітності. Особливістю мікоплазми генітальної є здатність формувати біоплівки на поверхні епітелію, що забезпечує її резистентність до антибіотиків та імунної відповіді організму. Резистентність мікоплазми генітальної до фторхінолонів та макролідів у багатьох регіонах перевищує тридцять відсотків, що вимагає індивідуального підбору антибактеріальної терапії.
Уреаплазма уреалітікум та уреаплазма парвум є близькоспорідненими мікроорганізмами, які раніше розглядалися як один вид, але мають різну патогенність та клінічне значення. Уреаплазма парвум частіше виявляється у здорових осіб як представник нормальної мікрофлори та рідше викликає клінічно виражені захворювання. Уреаплазма уреалітікум має більшу патогенність та частіше асоціюється з неспецифічними уретритами, простатитами, епідидимітами у чоловіків та запальними захворюваннями матки і придатків у жінок. Під час вагітності висока концентрація уреаплазм може призводити до внутрішньоутробного інфікування плода з розвитком респіраторного дистрес-синдрому та бронхолегеневої дисплазії у недоношених новонароджених.
Трихомонада вагінальна є найпоширенішою невірусною інфекцією, що передається статевим шляхом у всьому світі, і завжди вимагає лікування при виявленні навіть за відсутності симптомів. Цей найпростіший паразит уражує багатошаровий плоский епітелій піхви у жінок та уретру у представників обох статей, викликаючи виражене запалення з рясними піністими виділеннями жовто-зеленого кольору та неприємним запахом. Трихомоніаз супроводжується різким зниженням кислотності піхвового середовища, що сприяє приєднанню бактеріальної інфекції та розвитку мішаної флори. Особливу небезпеку трихомоніаз становить для вагітних через високий ризик передчасних пологів, передчасного розриву плодових оболонок та низької маси тіла новонародженого.
Комплексна діагностика всіх шести збудників у рамках одного пакету дозволяє виявити мікст-інфекції, які зустрічаються у значної частини пацієнтів з урогенітальними захворюваннями. Поєднання декількох патогенів ускладнює перебіг захворювання, підвищує ризик ускладнень та вимагає призначення комбінованої антибактеріальної терапії з урахуванням чутливості всіх виявлених мікроорганізмів. У медичному центрі VitaMedical ми використовуємо кількісну ПЛР діагностику, яка дозволяє не тільки виявити присутність збудника, але й визначити його концентрацію в одиниці об’єму біоматеріалу, що критично важливо для відмежування клінічно значущої інфекції від носійства умовно-патогенних мікроорганізмів.
Інтерпретація результатів та подальші дії
Негативний результат за всіма показниками пакету вказує на відсутність виявлених збудників у досліджуваному біоматеріалі на момент обстеження. Це не виключає повністю наявність інших патогенів, які не входять до складу даного скринінгу, таких як гонокок, гарднерела, кандида та інші мікроорганізми. При збереженні клінічних симптомів урогенітальної інфекції лікар може призначити додаткові дослідження, включаючи бактеріологічний посів виділень з визначенням чутливості до антибіотиків, мікроскопічне дослідження мазка та обстеження на вірусні інфекції. Важливо пам’ятати, що негативний результат відображає стан на момент забору матеріалу, і при контакті з інфікованим партнером після обстеження можливе зараження.
Виявлення хламідій, мікоплазми генітальної або трихомонад завжди вимагає обов’язкового лікування навіть за відсутності клінічних симптомів, оскільки ці мікроорганізми є безумовними патогенами. Терапія повинна проводитися одночасно обом статевим партнерам навіть у випадку, коли у одного з них аналіз негативний, щоб уникнути реінфекції після закінчення лікування. Під час терапії необхідно повністю утриматися від статевих контактів або використовувати бар’єрні методи контрацепції до підтвердження ерадикації збудника контрольним аналізом. Контрольне дослідження методом ПЛР проводиться не раніше, ніж через чотири тижні після закінчення антибіотикотерапії, щоб уникнути хибнопозитивних результатів через детекцію залишків ДНК загиблих мікроорганізмів.
Виявлення мікоплазми хомініс та уреаплазм вимагає індивідуального підходу з урахуванням їхньої концентрації та клінічної картини захворювання. Якщо кількість цих мікроорганізмів не перевищує діагностично значущих порогових значень і немає клінічних проявів інфекції, лікування може не призначатися, особливо у небагатних жінок репродуктивного віку. Проте при плануванні вагітності, перед інвазивними гінекологічними процедурами або при наявності симптомів запалення навіть невисокі концентрації уреаплазм та мікоплазми хомініс можуть потребувати санації. Вагітні жінки з виявленими уреаплазмами у високих титрах повинні отримувати лікування незалежно від наявності симптомів для попередження ускладнень вагітності та інфікування плода.
Мікст-інфекції з виявленням декількох збудників одночасно вимагають призначення комбінованої антибактеріальної терапії або послідовного лікування різними групами антибіотиків. Вибір препаратів здійснюється з урахуванням спектра чутливості всіх виявлених мікроорганізмів, можливих протипоказань у пацієнта та взаємодії лікарських засобів. У деяких випадках може знадобитися призначення антимікотичних препаратів для профілактики кандидозу на тлі антибіотикотерапії, особливо у жінок зі схильністю до грибкових інфекцій. Імуномодулююча терапія може бути доцільною при рецидивуючому перебігу інфекцій та недостатній ефективності стандартних схем лікування.
Після успішного лікування пацієнтам рекомендується дотримуватися профілактичних заходів для запобігання повторному інфікуванню. Використання бар’єрних методів контрацепції при контактах з новими або непровіреними партнерами знижує ризик зараження більшістю інфекцій, що передаються статевим шляхом. Регулярні профілактичні обстеження дозволяють виявляти інфекції на ранніх стадіях до розвитку ускладнень. Підтримання здорового способу життя, раціональне харчування, відмова від куріння та зловживання алкоголем сприяють зміцненню місцевого та загального імунітету, що знижує ризик інфікування та полегшує перебіг захворювання. У нашій лабораторії на Оболоні, Троєщині та Мінській ви завжди можете пройти контрольне обстеження після лікування та отримати консультацію досвідченого гінеколога або уролога щодо результатів аналізів та необхідності подальшої терапії.