Пакет №46 «Тиреоїдний №7»: Тиреоглобулін (TG), Антитіла до рецепторів тиреотропного гормону (a-RTSH)

Що входить до складу пакету №46
Тиреоглобулін TG є великим глікопротеїном, який синтезується виключно клітинами щитоподібної залози і служить матрицею для синтезу тиреоїдних гормонів тироксину та трийодтироніну. У здорових людей невелика кількість тиреоглобуліну постійно присутня в крові внаслідок фізіологічного обміну клітин щитовидної залози. Після повного хірургічного видалення щитоподібної залози рівень тиреоглобуліну повинен знижуватися до невизначуваних значень протягом кількох тижнів, оскільки період напіввиведення цього білка з крові становить приблизно три дні. Підвищення рівня тиреоглобуліну після тиреоїдектомії свідчить про наявність залишкової тканини щитовидної залози або рецидив диференційованого раку.
Визначення тиреоглобуліну є найбільш чутливим методом моніторингу пацієнтів після лікування папілярного та фолікулярного раку щитоподібної залози, оскільки дозволяє виявити рецидив захворювання на ранніх стадіях, коли інші методи діагностики ще не інформативні. Навіть незначне підвищення рівня тиреоглобуліну понад два-п’ять нанограм на мілілітр після тиреоїдектомії вимагає додаткового обстеження з проведенням ультразвукового дослідження шиї, сцинтиграфії всього тіла з радіоактивним йодом або комп’ютерної томографії для пошуку метастазів. Регулярний моніторинг тиреоглобуліну дозволяє своєчасно виявити прогресування захворювання та провести необхідне лікування для покращення прогнозу виживання пацієнтів.
Антитіла до рецепторів тиреотропного гормону a-RTSH є специфічними імуноглобулінами, які зв’язуються з рецепторами TSH на поверхні клітин щитоподібної залози і стимулюють їх до надмірної продукції тиреоїдних гормонів. Ці антитіла є патогенетичним чинником розвитку дифузного токсичного зобу або хвороби Грейвса, найпоширенішої причини тиреотоксикозу в регіонах з достатнім споживанням йоду. На відміну від інших причин гіперфункції щитоподібної залози, дифузний токсичний зоб має аутоімунну природу та характеризується наявністю високого титру антитіл до рецепторів тиреотропного гормону.
Визначення антитіл до рецепторів TSH дозволяє не тільки підтвердити діагноз дифузного токсичного зобу, але й оцінити активність аутоімунного процесу та прогнозувати перебіг захворювання. Високий титр антитіл асоціюється з більш тяжким перебігом тиреотоксикозу, підвищеним ризиком розвитку ендокринної офтальмопатії та нижчою ймовірністю досягнення стійкої ремісії після консервативного лікування тиреостатиками. Зниження рівня антитіл під час терапії є сприятливою ознакою та дозволяє обговорювати питання про поступову відміну тиреостатичних препаратів. Всі ці дослідження можна пройти в медичному центрі VitaMedical на Оболоні, Мінській або Троєщині в Києві з отриманням результатів протягом одного-двох робочих днів.
Розшифровка результатів обстеження
Нормальний рівень тиреоглобуліну TG у здорових людей з інтактною щитоподібною залозою становить від одного до сорока нанограм на мілілітр, хоча референсні значення можуть дещо відрізнятися залежно від лабораторії та методу дослідження. Після повної тиреоїдектомії з приводу раку щитоподібної залози та успішної абляції залишкової тканини радіоактивним йодом рівень тиреоглобуліну повинен бути невизначуваним або нижче 0,2 нанограма на мілілітр при проведенні аналізу на фоні прийому супресивних доз левотироксину. Підвищення рівня тиреоглобуліну понад один нанограм на мілілітр після радикального лікування диференційованого раку щитовидної залози свідчить про наявність залишкової тканини залози або рецидив захворювання.
Найбільш інформативним є визначення стимульованого рівня тиреоглобуліну після відміни левотироксину або введення рекомбінантного тиреотропного гормону, коли ендогенний TSH підвищується понад тридцять мілі одиниць на літр. У таких умовах будь-яка залишкова тканина щитоподібної залози або метастази раку максимально стимулюються до продукції тиреоглобуліну, що підвищує чутливість дослідження. Стимульований рівень тиреоглобуліну понад два нанограми на мілілітр вважається підозрілим щодо рецидиву захворювання та вимагає додаткового обстеження для пошуку вогнищ патологічної тканини.
Важливо враховувати, що приблизно у двадцяти відсотків пацієнтів з диференційованим раком щитоподібної залози виявляються антитіла до тиреоглобуліну, які можуть перешкоджати правильному вимірюванню рівня тиреоглобуліну та призводити до хибно занижених результатів. У таких випадках моніторинг ефективності лікування та виявлення рецидиву захворювання проводиться шляхом динамічного спостереження за титром антитіл до тиреоглобуліну. Зниження титру антитіл під час спостереження свідчить про відсутність активного захворювання, тоді як зростання титру або поява антитіл після попереднього їх зникнення є підозрілим щодо рецидиву раку.
Антитіла до рецепторів тиреотропного гормону a-RTSH у нормі відсутні або присутні в крові у мінімальній концентрації нижче 1,0-1,5 міжнародних одиниць на літр залежно від методу визначення. Підвищення рівня антитіл понад верхню межу норми підтверджує діагноз дифузного токсичного зобу або хвороби Грейвса з чутливістю та специфічністю понад дев’яносто п’ять відсотків. Високий титр антитіл понад десять міжнародних одиниць на літр асоціюється з більш тяжким перебігом тиреотоксикозу, підвищеним ризиком розвитку ендокринної офтальмопатії та нижчою ймовірністю досягнення стійкої ремісії після консервативного лікування тиреостатичними препаратами.
Динамічний моніторинг рівня антитіл до рецепторів тиреотропного гормону під час лікування дифузного токсичного зобу дозволяє прогнозувати ймовірність ремісії після відміни тиреостатиків. Зниження титру антитіл на фоні терапії є сприятливою ознакою та свідчить про хорошу відповідь на лікування. Якщо через вісімнадцять-двадцять чотири місяці прийому тиреостатиків рівень антитіл нормалізується або знижується до мінімальних значень, ймовірність стійкої ремісії після відміни препаратів становить сорок-шістдесят відсотків. Стабільно високий титр антитіл після тривалого лікування прогнозує високий ризик рецидиву тиреотоксикозу та є показанням до розгляду питання про радикальне лікування радіоактивним йодом або хірургічним методом.
Клінічні ситуації, що вимагають обстеження за пакетом №46
Моніторинг після лікування диференційованого раку щитоподібної залози є основним показанням для визначення тиреоглобуліну в складі пакету №46. Після тотальної тиреоїдектомії та абляції залишкової тканини радіоактивним йодом пацієнти потребують довічного регулярного контролю рівня тиреоглобуліну для ранньої діагностики можливого рецидиву захворювання. Перше вимірювання проводиться через три місяці після завершення первинного лікування, а надалі контроль здійснюється кожні шість місяців протягом перших двох років та щорічно при стабільно невизначуваному рівні тиреоглобуліну та відсутності структурних змін за даними ультразвукового дослідження шиї.
Підозра на рецидив раку щитоподібної залози виникає при підвищенні рівня тиреоглобуліну понад норму у пацієнтів після радикального лікування або при зростанні показника в динаміці навіть у межах референсних значень. У таких випадках необхідне додаткове обстеження з проведенням стимульованого тесту з рекомбінантним тиреотропним гормоном, ультразвукового дослідження шиї з пункційною біопсією підозрілих утворень, сцинтиграфії всього тіла з діагностичною дозою радіоактивного йоду або позитронно-емісійної томографії для точної локалізації рецидиву або метастазів. Ранне виявлення прогресування захворювання дозволяє своєчасно провести додаткове лікування радіоактивним йодом або хірургічне видалення метастазів.
Діагностика дифузного токсичного зобу вимагає визначення антитіл до рецепторів тиреотропного гормону для підтвердження аутоімунної природи тиреотоксикозу та диференціації від інших причин гіперфункції щитоподібної залози. Високий титр антитіл у поєднанні з клінічними ознаками тиреотоксикозу, дифузним збільшенням щитовидної залози за даними ультразвукового дослідження та підвищеним кровотоком при допплерографії підтверджує діагноз хвороби Грейвса. Визначення антитіл особливо важливе у пацієнтів з атиповим перебігом захворювання, супутніми вузловими утвореннями щитоподібної залози або при необхідності диференціальної діагностики з деструктивним тиреоїдитом.