Пакет №911 «Урогенітальний ПЛР №9»: Гонорея (Neisseria gonorrhoeae), Хламідія (Chlamydia trachomatis), Трихомона (Trichomonas vaginalis), Уреаплазма (Ureaplasma spp.), Герпес (Herpes simplex virus 1,2 тип) зішкріб, сеча, біоптат, методом ПЛР - якісн.

Які показники входять до складу діагностичної панелі
Гонорея є класичною інфекцією, що передається статевим шляхом, спричиненою грамнегативною бактерією нейсерія гонорея. Гонококова інфекція проявляється гострим уретритом у чоловіків з рясними гнійними жовто-зеленими виділеннями та різким болючим сечовипусканням. У жінок гонорея часто перебігає безсимптомно або з мінімальними проявами цервіциту у вигляді слизово-гнійних виділень, але без своєчасного лікування швидко призводить до висхідної інфекції з ураженням матки, маткових труб, яєчників.
Нелікована гонорея у жінок призводить до розвитку запальних захворювань органів малого таза з ризиком формування тубооваріальних абсцесів, безпліддя внаслідок непрохідності маткових труб, позаматкової вагітності. Гонококова інфекція характеризується швидким розвитком резистентності до антибіотиків, що ускладнює лікування. Нейсерія гонорея може вражати не тільки урогенітальний тракт, але й пряму кишку при анальних контактах, глотку при оральних контактах. Новонароджені інфікуються під час пологів з розвитком гонококового кон’юнктивіту.
Хламідія трахоматіс є облігатним внутрішньоклітинним паразитом та однією з найпоширеніших причин інфекцій, що передаються статевим шляхом у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно реєструється понад сто мільйонів нових випадків хламідійної інфекції. Особливістю хламідіозу є переважно безсимптомний або малосимптомний перебіг, особливо у жінок, що призводить до пізньої діагностики та розвитку серйозних ускладнень.
У жінок нелікована хламідійна інфекція може призводити до розвитку цервіциту, ендометриту, сальпінгоофориту з ризиком безпліддя внаслідок непрохідності маткових труб, позаматкової вагітності, хронічного тазового болю. У чоловіків хламідії є найчастішою причиною негонококового уретриту та можуть спричиняти епідидиміт, простатит, синдром Рейтера з одночасним ураженням суглобів, очей та сечостатевої системи. Під час вагітності хламідійна інфекція підвищує ризик передчасних пологів та інфікування новонародженого з розвитком кон’юнктивіту або пневмонії.
Трихомонада вагіналіс є найпростішим одноклітинним паразитом, який викликає трихомоніаз найпоширенішу невірусну інфекцію, що передається статевим шляхом. За оцінками експертів, щорічно у світі реєструється близько ста сімдесяти мільйонів нових випадків трихомоніазу. У жінок трихомонадна інфекція проявляється вагінітом з рясними пінистими жовто-зеленими виділеннями з неприємним запахом, свербінням та печінням слизової оболонки піхви, гіперемією та набряком вульви.
У чоловіків трихомоніаз часто перебігає безсимптомно або з мінімальними проявами уретриту, але вони залишаються активним джерелом інфікування статевих партнерок. Трихомонада підвищує сприйнімчивість до інфікування вірусом імунодефіциту людини у два-три рази, полегшуючи передачу ВІЛ через мікропошкодження слизових оболонок та локальну запальну реакцію. Під час вагітності трихомоніаз асоціюється з підвищеним ризиком передчасних пологів, передчасного відходження навколоплідних вод, народження дітей з низькою масою тіла.
Уреаплазма є найдрібнішою бактерією без клітинної стінки, яка належить до класу молікутів разом з мікоплазмами. Дослідження визначає уреаплазму спеціес, що включає два види уреаплазми парвум та уреалітикум, які мають дещо різний патогенний потенціал. Уреаплазма виявляється у урогенітальному тракті приблизно у сорока-вісімдесяти відсотків сексуально активних жінок без клінічних проявів інфекції. Наявність уреаплазми розглядається як умовно-патогенна флора, яка не завжди потребує лікування.
Що робити після отримання результатів дослідження
Отримавши негативні результати дослідження на всі п’ять збудників, пацієнт може бути впевнений у відсутності цих інфекцій у урогенітальному тракті на момент обстеження. Однак при збереженні клінічних симптомів запальних захворювань або підозрілих висипань необхідна консультація гінеколога, уролога або дерматовенеролога для призначення додаткового обстеження на інші можливі причини патологічних проявів. Також може знадобитися загальний мазок на флору, бактеріологічний посів з визначенням чутливості до антибіотиків.
У разі виявлення позитивного результату на один або декілька збудників необхідна обов’язкова консультація відповідного фахівця для призначення адекватного етіотропного лікування.
Як підготуватися до здачі урогенітального ПЛР-тесту
Правильна підготовка до дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції є критично важливою для отримання достовірних результатів діагностики урогенітальних інфекцій. Жінкам рекомендується здавати аналіз не раніше ніж через п’ять днів після закінчення менструації або за п’ять-сім днів до її початку, оскільки менструальна кров може вплинути на якість біоматеріалу та спотворити результати дослідження. Оптимальним періодом для взяття зішкріба є середина менструального циклу, коли концентрація потенційних збудників максимальна.
За три дні до взяття біоматеріалу необхідно повністю відмінити використання будь-яких вагінальних препаратів, включаючи свічки, таблетки, креми, антисептичні розчини для спринцювання, протигерпетичні мазі. Місцеві антибактеріальні, противірусні та антисептичні засоби можуть знизити концентрацію мікроорганізмів та вірусів до рівня, який не виявляється навіть високочутливим методом ПЛР, що призведе до хибнонегативного результату. Якщо пацієнт приймає системні антибіотики або противірусні препарати, дослідження слід проводити не раніше ніж через два-три тижні після закінчення курсу терапії.
За добу до взяття біоматеріалу слід повністю утриматися від статевих контактів, оскільки сперма може вплинути на склад вагінальної мікрофлори, рН середовища та спотворити результати дослідження. Також не рекомендується проводити глибоку гігієну статевих органів з використанням мила або інтимних гелів безпосередньо перед візитом до лабораторії чи гінекологічного кабінету. Достатньо звичайного обмивання зовнішніх статевих органів чистою водою напередодні ввечері. Надмірна гігієна може механічно видалити частину мікроорганізмів з поверхні слизових оболонок.
За дві-три години до взяття біоматеріалу жінкам та чоловікам не рекомендується сечитися, оскільки сеча може змивати мікроорганізми з уретри, шийки матки та вірусні частинки з поверхні слизових оболонок. У чоловіків забір матеріалу проводиться за допомогою спеціального зонда з уретри на глибину два-три сантиметри або шляхом отримання першої порції ранкової сечі у стерильний контейнер. У жінок взяття зішкріба проводиться під час гінекологічного огляду з цервікального каналу, задньої склепіння піхви або уретри залежно від локалізації симптомів.
Інтерпретація результатів урогенітального ПЛР-тесту
Негативний результат якісного ПЛР-дослідження на всі п’ять збудників вказує на відсутність ДНК цих мікроорганізмів та вірусів у біоматеріалі або їх концентрацію нижче порогу чутливості методу. Це найбільш сприятливий результат, який не вимагає призначення антибактеріальної або противірусної терапії. Однак при наявності клінічних симптомів запальних захворювань урогенітального тракту або підозрілих висипань необхідно провести додаткове обстеження на інші можливі збудники, такі як мікоплазма геніталіум, гарднерела, кандида.
Позитивний результат на гонорею або хламідію є абсолютним показанням до негайного призначення антибактеріальної терапії незалежно від наявності або відсутності клінічних симптомів. Ці мікроорганізми є облігатними патогенами та завжди вимагають етіотропного лікування. Для лікування гонореї використовуються цефалоспорини третього покоління у високих дозах, для лікування хламідіозу антибіотики групи макролідів або тетрациклінів. Обов’язковим є одночасне лікування статевого партнера навіть за відсутності у нього симптомів та контрольне дослідження методом ПЛР через три-чотири тижні після закінчення терапії.
Позитивний результат на трихомонаду вагіналіс вимагає призначення специфічної терапії препаратами метронідазолу або тинідазолу з обов’язковою одночасною терапією статевого партнера навіть за відсутності у нього клінічних проявів інфекції. Трихомоніаз часто поєднується з іншими інфекціями, що передаються статевим шляхом, тому при його виявленні рекомендується розширене обстеження на всі можливі збудники, включаючи ВІЛ-інфекцію. Контрольне дослідження проводиться через два тижні після закінчення лікування для підтвердження елімінації збудника.