Коли варто звертатися до послуги?
Жінки з порушеннями менструального циклу різного характеру повинні обов’язково перевірити рівень гонадотропних гормонів та пролактину для з’ясування причини розладів. Нерегулярний цикл з коливанням тривалості від двадцяти одного до тридцяти п’яти днів, відсутність менструацій протягом трьох і більше місяців, надто рясні або скупі менструальні кровотечі можуть бути проявами гормонального дисбалансу. Міжменструальні кров’янисті виділення, больові відчуття під час овуляції або в другій фазі циклу також вимагають гормонального обстеження. Жінки з передменструальним синдромом важкого ступеня, що значно знижує якість життя, потребують оцінки гормонального профілю для виключення недостатності лютеїнової фази або гіперпролактинемії.
Пари, які не можуть завагітніти протягом року регулярного незахищеного статевого життя, повинні пройти комплексне обстеження з обов’язковим визначенням репродуктивних гормонів у обох партнерів. Ендокринне безпліддя становить близько тридцяти відсотків усіх випадків жіночого безпліддя і успішно піддається медикаментозній корекції при своєчасній діагностиці. У чоловіків гормональні порушення можуть призводити до олігоспермії, азооспермії та зниження якості сперми, що також вимагає визначення рівня гонадотропінів для диференціальної діагностики первинного та вторинного гіпогонадизму. Навіть при нормальній спермограмі порушення співвідношення гормонів може негативно впливати на фертильність чоловіка.
Жінки, які планують вагітність після тридцяти п’яти років або мають обтяжений гінекологічний анамнез, повинні оцінити оваріальний резерв шляхом визначення рівня ФСГ на третій-п’ятий день менструального циклу. Підвищення базального ФСГ понад десять міжнародних одиниць на літр вказує на зниження резерву яєчників та погіршення прогнозу щодо природного зачаття або успішності програм екстракорпорального запліднення. Жінки з передчасною менопаузою до сорока років, первинною або вторинною аменореєю потребують визначення гонадотропінів для диференціальної діагностики центральних та периферичних форм гіпогонадизму. Рання діагностика дозволяє своєчасно призначити замісну гормональну терапію для профілактики остеопорозу та серцево-судинних захворювань.
Пацієнтки з синдромом полікістозних яєчників або підозрою на це захворювання повинні визначити співвідношення ЛГ до ФСГ, яке при цій патології зазвичай перевищує два до одного. Ознаками синдрому полікістозних яєчників є нерегулярні менструації, гірсутизм з надмірним зростанням волосся на обличчі та тулубі, акне, ожиріння з переважним відкладенням жиру в абдомінальній ділянці. Ультразвукова картина яєчників з множинними дрібними фолікулами по периферії та збільшеною стромою також характерна для цього синдрому. Жінки з полікістозом мають підвищений ризик розвитку цукрового діабету другого типу, метаболічного синдрому та серцево-судинних захворювань, тому потребують комплексного обстеження та динамічного спостереження.
Поява виділень з молочних залоз у жінок, які не годують груддю, або в чоловіків завжди вимагає визначення рівня пролактину для виключення гіперпролактинемії. Галакторея може бути єдиним симптомом пролактиноми – доброякісної пухлини гіпофіза, яка продукує надмірну кількість пролактину та може призводити до безпліддя, порушень менструального циклу та зниження лібідо. Головні болі з порушенням полів зору можуть вказувати на макропролактиному великих розмірів, що здавлює перехрест зорових нервів і вимагає термінової консультації нейрохірурга. Чоловіки з гінекомастією, зниженням лібідо та еректильною дисфункцією також повинні перевірити рівень пролактину, оскільки гіперпролактинемія пригнічує секрецію тестостерону та погіршує сексуальну функцію.
Записатися до лікаря
Як відбувається консультація:
Наші лікарі
Наші принципи
Ціни
Карта клінік
Характеристика репродуктивних гормонів гіпофіза
Фолікулостимулюючий гормон ФСГ синтезується базофільними клітинами передньої частки гіпофіза під контролем гонадотропін-рилізинг гормону гіпоталамуса та діє за принципом зворотного зв’язку з статевими гормонами яєчників або яєчок. У жінок репродуктивного віку ФСГ стимулює ріст та дозрівання фолікулів у яєчниках протягом фолікулярної фази менструального циклу, індукує синтез естрогенів гранульозними клітинами та підготовляє домінантний фолікул до овуляції. У чоловіків ФСГ стимулює клітини Сертолі в сім’яних канальцях, які забезпечують живлення та дозрівання сперматозоїдів, тому рівень цього гормону відображає стан сперматогенезу. Секреція ФСГ має пульсуючий характер з періодичними викидами кожні одну-чотири години, що обумовлює коливання його концентрації протягом доби.
Рівень ФСГ у жінок значно змінюється протягом менструального циклу: найнижчі значення спостерігаються на початку фолікулярної фази, потім гормон поступово зростає до овуляції, коли відбувається різкий передовуляторний пік разом з ЛГ. У лютеїнову фазу концентрація ФСГ знижується та залишається на помірному рівні до початку наступного циклу. З настанням менопаузи, коли яєчники втрачають здатність синтезувати естрогени, рівень ФСГ різко зростає в десятки разів через відсутність негативного зворотного зв’язку. У чоловіків концентрація ФСГ відносно стабільна протягом життя до настання андропаузи, коли може спостерігатися помірне підвищення через зниження функції яєчок.
Лютеїнізуючий гормон ЛГ також продукується гонадотропними клітинами передньої частки гіпофіза та діє синергічно з ФСГ у регуляції репродуктивної функції. У жінок основна роль ЛГ полягає в індукції овуляції: різкий передовуляторний викид ЛГ запускає каскад біохімічних реакцій, що призводять до розриву стінки домінантного фолікула та виходу зрілої яйцеклітини. Після овуляції ЛГ стимулює утворення жовтого тіла з клітин гранульози та підтримує його функцію протягом лютеїнової фази циклу, забезпечуючи секрецію прогестерону для підготовки ендометрію до імплантації. У чоловіків ЛГ стимулює клітини Лейдіга в інтерстиції яєчок до синтезу тестостерону, який необхідний для нормального сперматогенезу та підтримання вторинних статевих ознак.
Співвідношення ЛГ до ФСГ має важливе діагностичне значення для виявлення різних ендокринних патологій репродуктивної системи. У здорових жінок це співвідношення зазвичай становить від одного до полутора до одного, але при синдромі полікістозних яєчників воно зростає до двох-трьох до одного через відносне підвищення ЛГ та зниження ФСГ. При первинній недостатності яєчників або яєчок обидва гонадотропіни підвищені через відсутність негативного зворотного зв’язку з периферії. При вторинному гіпогонадизмі центрального генезу, навпаки, спостерігається зниження секреції як ФСГ, так і ЛГ через ураження гіпофіза або гіпоталамуса.
Інтерпретація результатів та подальші дії
Нормальні значення фолікулостимулюючого гормону у жінок репродуктивного віку в фолікулярну фазу циклу становлять від двох до десяти міжнародних одиниць на літр, в овуляторну фазу можуть підвищуватися до двадцяти п’яти, а в лютеїнову фазу знижуються до одного-семи міжнародних одиниць на літр. У постменопаузі рівень ФСГ різко зростає до двадцяти п’яти-ста міжнародних одиниць на літр через припинення функції яєчників. У чоловіків нормальний рівень ФСГ становить від одного до дванадцяти міжнародних одиниць на літр протягом усього життя до настання андропаузи. Підвищення базального ФСГ понад десять-п’ятнадцять міжнародних одиниць на літр у жінок репродуктивного віку вказує на зниження оваріального резерву та погіршення прогнозу щодо природного зачаття.
Лютеїнізуючий гормон у жінок в фолікулярну фазу циклу становить від одного до дванадцяти міжнародних одиниць на літр, під час овуляторного піку може зростати до п’ятдесяти-ста, а в лютеїнову фазу знижується до одного-п’ятнадцяти міжнародних одиниць на літр. У постменопаузі ЛГ також значно підвищується до п’ятнадцяти-п’ятдесяти міжнародних одиниць на літр. У чоловіків нормальний рівень ЛГ коливається від одного до десяти міжнародних одиниць на літр. Співвідношення ЛГ до ФСГ понад два до одного у жінок репродуктивного віку з високою ймовірністю вказує на синдром полікістозних яєчників, особливо в поєднанні з клінічними ознаками гіперандрогенії та ультразвуковою картиною полікістозних яєчників.
Нормальний рівень пролактину у жінок становить від чотирьох до двадцяти трьох нанограм на мілілітр у фолікулярну фазу та від п’яти до сорока в лютеїнову фазу, у чоловіків – від трьох до п’ятнадцяти нанограм на мілілітр. Підвищення пролактину від двадцяти п’яти до п’ятдесяти нанограм на мілілітр вважається легкою гіперпролактинемією і може бути пов’язане з функціональними порушеннями, стресом, прийомом деяких медикаментів. Помірна гіперпролактинемія від п’ятдесяти до ста нанограм на мілілітр часто асоціюється з мікропролактиномами – дрібними аденомами гіпофіза діаметром менше одного сантиметра. Значення пролактину понад сто-двісті нанограм на мілілітр вказують на макропролактиному великих розмірів і вимагають негайної консультації ендокринолога та нейрохірурга з проведенням магнітно-резонансної томографії гіпофіза.

