Редресація суглоба 2 категорії
Редресація суглоба 2 категорії складності — це ортопедична процедура примусового відновлення рухливості в середніх суглобах, таких як ліктьовий, гомілковостопний або променево-зап'ястковий, при розвитку контрактур різного походження з обмеженням амплітуди рухів. Редресація суглоба дозволяє усунути контрактуру колінного суглоба після тривалої іммобілізації, відновити згинання ліктьового суглоба після перелому виростків, розробити гомілковостопний суглоб після травм або операцій шляхом дозованого механічного впливу на тугорухомі структури.
Коли варто звертатися до послуги?
Редресація суглоба 2 категорії рекомендується пацієнтам з помірними та середньої тяжкості контрактурами ліктьового, колінного або гомілковостопного суглобів, коли консервативне лікування з лікувальною фізкультурою та фізіотерапією не дає достатнього відновлення рухливості. Якщо після перелому кісток передпліччя з тривалою іммобілізацією ви не можете повністю зігнути або розігнути руку в ліктьовому суглобі, після перелому гомілки залишилося обмеження тильного згинання стопи, що заважає нормальній ході, або після розриву зв’язок колінного суглоба розвинулася контрактура з неможливістю повністю розігнути або зігнути ногу, це є показанням до редресації для механічного розриву спайок та фіброзних тяжів, які обмежують рухливість. Оптимальний термін для проведення редресації — через три-шість місяців після травми або операції, коли контрактура ще не стала застарілою з формуванням щільних рубців, але консервативні методи вже не приносять суттєвого покращення амплітуди рухів.
Звертатися до ортопеда-травматолога для обговорення доцільності редресації варто при стійкому функціональному обмеженні рухливості суглоба, яке заважає виконувати повсякденні активності або професійні обов’язки. Контрактура ліктьового суглоба з неможливістю повного згинання або розгинання утруднює виконання особистої гігієни, прийом їжі, одягання одягу та виконання багатьох професійних завдань. Обмеження згинання колінного суглоба заважає нормально присідати, підніматися сходами або сидіти в транспорті зі зігнутими ногами. Контрактура гомілковостопного суглоба з обмеженням тильного згинання стопи порушує нормальну біомеханіку ходи та може призводити до швидкої втоми при пересуванні. Мешканці Києва з функціонально значимими контрактурами можуть звернутися до медичного центру VitaMedical для проведення комплексного обстеження та визначення оптимальної тактики відновлення рухливості суглоба, включаючи можливість редресації під адекватним знеболенням.
Пацієнти після внутрішньосуглобових переломів з тривалою іммобілізацією мають високий ризик розвитку контрактур і часто потребують редресації для повного відновлення функції суглоба. Переломи виростків ліктьової або плечової кістки з пошкодженням суглобових поверхонь ліктьового суглоба, перелом надп’яткової кістки або голімкотібіальних кісточок гомілковостопного суглоба, переломи виростків стегнової або великогомілкової кістки в колінному суглобі майже завжди супроводжуються розвитком контрактури після зняття іммобілізації через внутрішньосуглобовий спайковий процес та фіброз капсули суглоба. Рання редресація через три-чотири місяці після травми при недостатній ефективності консервативної реабілітації дозволяє відновити рухливість до настання незворотних змін у суглобі з окостенінням м’яких тканин та формуванням фіброзного анкілозу.
Записатися до лікаря
Як відбувається консультація:
Наші лікарі
980 грн
Записатися
980 грн
Записатися
980 грн
Записатися
Граболюк Федір Іванович
Лікар ортопед, Травматолог, Хірург, Проктолог, Флеболог, Ендоскопіст
Стаж: років
980 грн
ЗаписатисяНаші принципи
Ціни
Карта клінік
Показання та протипоказання до редресації
Посттравматичні контрактури суглобів після внутрішньосуглобових переломів, пошкоджень зв’язок або тривалої іммобілізації є основним показанням до проведення редресації при неефективності консервативної реабілітації. Після переломів виростків ліктьової кістки, надп’яткової кістки або виростків великогомілкової кістки часто розвивається фіброз суглобової капсули з формуванням внутрішньосуглобових спайок, які механічно обмежують рухливість навіть після повного зрощення кісткових фрагментів. Контрактура може розвинутися після будь-якого перелому кісток кінцівки, який потребував тривалої іммобілізації гіпсовою пов’язкою протягом шести-восьми тижнів, оскільки тривала нерухомість призводить до фіброзного переродження капсули суглоба та периартикулярних тканин. Редресація найбільш ефективна при м’якотканинних контрактурах без кісткових блоків, коли обмеження рухливості викликане виключно спайками та фіброзом без структурних перешкод з боку кісткових елементів суглоба.
Застарілі контрактури термінами від трьох місяців до одного року після травми або операції також можуть бути показанням до редресації, якщо ще не розвинулися незворотні зміни у вигляді гетеротопічних осифікатів або фіброзного анкілозу. Чим більше часу минуло від моменту виникнення контрактури, тим щільнішими стають рубцеві зміни в периартикулярних тканинах та тим складніше досягти значного покращення амплітуди рухів шляхом закритої редресації. Однак навіть при застарілих контрактурах термінами до року можна спробувати закриту редресацію перед прийняттям рішення про необхідність складної реконструктивної операції з відкритим артролізом та висіченням рубцевих тканин. У медичному центрі VitaMedical травматологи індивідуально оцінюють перспективи редресації для кожного пацієнта на основі даних клінічного обстеження та візуалізаційних методів дослідження.
Контрактури після опіків або інших пошкоджень м’яких тканин навколо суглоба можуть піддаватися редресації за умови відсутності щільних рубцевих змін шкіри, які перешкоджають розтягуванню. Після глибоких опіків кінцівок часто формуються рубцеві контрактури з укороченням шкіри та підлеглих тканин, які механічно обмежують рухливість суглоба. Якщо рубці відносно м’які та еластичні, можлива спроба редресації для відновлення рухливості, однак при щільних келоїдних рубцях, які не піддаються розтягуванню, редресація може бути неефективною або навіть призвести до розриву шкіри з утворенням рани.
Реабілітація після редресації суглоба
Ранній післяпроцедурний період протягом перших трьох-п’яти днів після редресації характеризується вираженим больовим синдромом та реактивним набряком тканин навколо суглоба як відповідь на травматичну для тканин маніпуляцію. Пацієнт відчуває інтенсивний біль у суглобі, який може бути сильнішим за первинний біль від контрактури, тому необхідне адекватне знеболення з використанням нестероїдних протизапальних препаратів або навіть опіоїдних анальгетиків у перші дві доби після процедури. Рекомендується тримати кінцівку в піднятому положенні для зменшення набряку, регулярно прикладати холодні компреси на область суглоба протягом перших двох діб для зменшення запалення та больового синдрому. Іммобілізація ортезом або шиною продовжується одну-дві доби після редресації в положенні максимальної досягнутої корекції, після чого починається обережна активізація рухів для запобігання повторному формуванню спайок у новому положенні.
Інтенсивна реабілітація з третього-п’ятого дня після редресації є критично важливою для закріплення досягнутого результату та подальшого покращення амплітуди рухів без повторного розвитку контрактури. Розпочинаються пасивні та активно-пасивні вправи з поступовим збільшенням амплітуди рухів у суглобі під контролем реабілітолога або інструктора з лікувальної фізкультури. Важливо виконувати вправи регулярно по чотири-шість разів на день, щоразу доводячи амплітуду рухів до межі болю, але не через біль, для поступового розтягування периартикулярних тканин та запобігання повторному рубцюванню. Механотерапія на спеціальних апаратах для пасивної розробки суглобів допомагає підтримувати досягнуту амплітуду рухів та поступово її збільшувати в комфортному для пацієнта режимі. Масаж периартикулярних тканин покращує еластичність рубцевих змін та зменшує щільність спайок. Фізіотерапевтичні процедури, такі як парафінотерапія, озокеритові аплікації або грязелікування, покращують еластичність фіброзних тканин та полегшують їхнє розтягування під час вправ.
