Розкриття та дренування абсцесу епітеліального куприкового ходу (2 категорії складності)

Крок перший: підготовка пацієнта та анестезія

Пацієнт з гострим абсцесом епітеліального куприкового ходу після невідкладного звернення до хірурга проходить мінімальне передопераційне обстеження, яке включає загальний аналіз крові для оцінки вираженості запального процесу за рівнем лейкоцитів та швидкості осідання еритроцитів, вимірювання артеріального тиску, пульсу, температури тіла для оцінки загального стану. При наявності тяжкої супутньої патології серцево-судинної системи, цукрового діабету, порушень згортання крові призначаються додаткові обстеження для безпеки анестезії та операції. Пацієнт підписує інформовану згоду на хірургічне втручання після роз'яснення хірургом сутності операції, можливих ускладнень, альтернативних методів лікування. В операційній або малій операційній пацієнт розміщується на операційному столі в положенні лежачи на животі або на боці з підведеними до живота ногами залежно від точної локалізації абсцесу та переваг хірурга. Положення на животі забезпечує найкращий доступ до крижово-куприкової ділянки з можливістю широкого розведення сідниць для візуалізації всієї міжсідничної складки. Крижово-куприкова ділянка, сідниці, нижня частина спини, промежина ретельно обробляються антисептичними розчинами повідон-йоду або хлоргексидину кількома етапами з центру до периферії для максимального знищення бактерій на шкірі та профілактики інфікування операційної рани. Стерильними операційними простирадлами обкладається операційне поле з залишенням відкритою лише крижово-куприкової ділянки у вигляді вікна. Хірург та операційна сестра одягають стерильні хірургічні халати, рукавички, маски для дотримання асептики. Анестезія для розкриття абсцесу другої категорії складності може бути місцевою інфільтраційною з введенням розчину лідокаїну або новокаїну безпосередньо в тканини навколо абсцесу, провідниковою з блокадою крижових нервів, спинномозковою або епідуральною з анестезією нижньої половини тіла, або загальною внутрішньовенною анестезією залежно від розмірів абсцесу, очікуваного обсягу операції, больового порогу пацієнта, його емоційного стану.

Крок другий: розкриття абсцесу та евакуація гною

Після настання адекватної анестезії з втратою больової чутливості в зоні операції хірург перевіряє повноту знеболення уколом голки або затискачем без больової реакції пацієнта та приступає до розкриття абсцесу. Розріз шкіри виконується гострим скальпелем над найбільш випуклою флуктуючою частиною абсцесу, де стінка гнійника найістонша та найближче розташована до поверхні шкіри. Напрямок розрізу орієнтується вздовж міжсідничної складки в краніо-каудальному напрямку, оскільки такий напрямок відповідає ходу м'язових волокон, судинно-нервових пучків, забезпечує кращу евакуацію ексудату вниз під дією сили тяжіння, дає кращий косметичний результат після загоєння. Довжина розрізу при абсцесах другої категорії складності становить від п'яти до восьми-десяти сантиметрів залежно від розмірів гнійника, оскільки розріз повинен забезпечити вільний доступ до всіх відділів порожнини для повноцінної санації. Недостатньо широкий розріз призводить до неповної евакуації гною, залишення некротичних тканин, формування залишкових порожнин з високим ризиком рецидиву. При розсіченні шкіри на всю товщину одномоментно вивільняється під тиском рясна кількість густого жовто-зеленого або сіро-брудного гною з неприємним гнильним запахом, іноді змішаного з кров'ю, фібрином, некротичними масами.

Крок третій: остаточна санація та встановлення дренажу

Після повної евакуації гнійного вмісту та механічного очищення порожнини хірург проводить остаточну ревізію з ретельним оглядом усіх стінок, дна, закутків рани для впевненості в відсутності залишкових кишень з гноєм або некротичних тканин, які можуть підтримувати запалення та уповільнювати загоєння. Порожнина після санації повинна мати рівне дно, вистелене здоровими тканинами рожевого кольору без сірих некротичних плям, з капілярною кровоточивістю як ознакою життєздатності тканин. Кровоточиві судини на стінках порожнини при необхідності коагулюються електрокаутером або перев'язуються тонкою розсмоктувальною ниткою для гемостазу, хоча помірна капілярна кровоточивість допустима та навіть бажана, оскільки кров механічно вимиває бактерії з рани. Гемостаз повинен бути надійним для профілактики післяопераційної гематоми, яка є сприятливим середовищем для розмноження бактерій. Після досягнення гемостазу порожнина заповнюється антисептичною маззю на водорозчинній основі типу левомеколь, офломелід або хлорамфениколова мазь, які мають антибактеріальну дію, сорбують ексудат, некротичні маси, створюють вологе середовище для загоєння. Альтернативно може використовуватися пухка турунда з марлі, просочена маззю Вишневського або синтоміциновою емульсією.

Крок четвертий: завершення операції та післяопераційні призначення

Після встановлення дренажу та накладення пов'язки хірург перевіряє адекватність гемостазу, відсутність активної кровотечі з-під пов'язки, загальний стан пацієнта після операції та анестезії. При використанні місцевої або провідникової анестезії пацієнт залишається в свідомості протягом усієї операції та може одразу після завершення вставати та ходити після припинення дії препарату. При спинномозковій або епідуральній анестезії пацієнт залишається під спостереженням медичного персоналу протягом двох-чотирьох годин до повного відновлення рухів та чутливості в нижніх кінцівках, контролю функції сечового міхура з можливістю самостійного сечовипускання. При загальній анестезії проводиться пробудження пацієнта з виведенням з медикаментозного сну, екстубація після відновлення самостійного дихання, ковтальних рефлексів, можливості виконувати прості команди. Призначається знеболююча терапія з системними аналгетиками, нестероїдними протизапальними препаратами перші три-п'ять днів для контролю післяопераційного болю, який може бути помірним або інтенсивним залежно від обсягу втручання.