Усунення виворіту повік (одного ока)

Причини розвитку виворіту повік та його типи
Виворіт повіка може розвиватися з різних причин, і правильне визначення етіологічного фактора критично важливе для вибору оптимальної методики хірургічної корекції. Найпоширенішою формою є старечий або інволюційний ектропіон, який розвивається внаслідок вікових змін тканин обличчя, зокрема атонії шкіри, ослаблення зв’язкового апарату повіка та гравітаційного опущення м’яких тканин щоки. З віком відбувається подовження шкіри повіка, розтягування сухожилків кругового м’яза ока та зовнішнього зв’язкового апарату, що призводить до поступового відвертання краю повіка назовні. Цей процес може посилюватися повторюваними запальними процесами, частим витиранням очей або хронічним кон’юнктивітом.
Паралітичний виворіт повіка розвивається при ураженні лицьового нерва внаслідок інсульту, пухлин, травм, інфекційних захворювань або ідіопатичного паралічу Белла. При паралічі круговий м’яз ока втрачає свій тонус, що призводить до неможливості повноцінного закривання повіки та поступового відвертання його краю назовні під дією гравітації. Цей тип виворіту часто поєднується з лагофтальмом та вимагає не тільки хірургічної корекції положення повіка, але й додаткових заходів для захисту рогівки від висихання. Пацієнти з паралітичним виворітом потребують комплексного обстеження у невролога для визначення причини паралічу та можливостей його лікування.
Рубцевий ектропіон виникає внаслідок формування рубцевої тканини в шкірі повіка або підшкірних тканинах після травм, опіків, невдалих косметичних операцій, тривалих запальних процесів або попередніх хірургічних втручань на повіках. Рубцева тканина стягує шкіру повіка та відтягує його край назовні, створюючи стійку деформацію, яка не може самостійно регресувати. Лікування рубцевого виворіту вимагає висічення рубців та пластики дефекту з використанням шкірних трансплантатів або місцевих тканин для подовження шкіри повіка. На Оболоні, Троєщині та біля Мінської офтальмологи володіють різноманітними методиками пластичної реконструкції повіка для успішного усунення всіх типів виворіту незалежно від їх причини.
Ускладнення виворіту повік при відсутності лікування
Нелікований виворіт повіка призводить до розвитку серйозних ускладнень з боку органа зору та значного погіршення якості життя пацієнта. При відверненні краю повіка назовні порушується нормальний механізм розподілу слізної рідини по поверхні ока, внаслідок чого виникає хронічний синдром сухого ока з постійним відчуттям дискомфорту, печіння, відчуття піску в очах. Відкрита кон’юнктива постійно піддається впливу зовнішніх факторів, пилу, вітру, температурних коливань, що призводить до розвитку хронічного кон’юнктивіту з гіпертрофією та потовщенням слизової оболонки, її почервонінням та виділенням слизистого або гнійного секрету.
Порушення відтоку слізної рідини через сльозні точки, які при виворіті повіка відвертаються від очного яблука, призводить до постійної сльозотечі з мацерацією шкіри нижньої повіки та щоки, утворенням болісних тріщин та дерматиту. Застій слізної рідини в слізному мішку створює сприятливі умови для розвитку інфекції та виникнення хронічного дакріоциститу з періодичними загостреннями, що супроводжуються набряком, почервонінням внутрішнього кута ока та гнійними виділеннями. У тяжких випадках може розвинутися флегмона слізного мішка, що вимагає термінового хірургічного втручання та тривалого антибактеріального лікування.
Найсерйознішим ускладненням виворіту повіка є ураження рогівки, яка при неповному закриванні повіки залишається без належного захисту та зволоження. Спочатку розвивається поверхнева кератопатія з точковими ерозіями епітелію рогівки, що супроводжується болем, світлобоязню та погіршенням зору. При прогресуванні процесу можуть виникати більш глибокі виразки рогівки з загрозою перфорації та інфікування внутрішніх структур ока. Хронічне запалення рогівки призводить до її помутніння, утворення бельм та необоротного зниження гостроти зору. Клініки в Києві на Оболоні, Троєщині та біля Мінської рекомендують не відкладати хірургічне лікування виворіту повіка для запобігання розвитку цих серйозних ускладнень та збереження зору пацієнта.
Підготовка до операції та післяопераційний догляд
Підготовка до планової операції з усунення виворіту повіка починається з комплексного обстеження пацієнта для виявлення можливих протипоказань до хірургічного втручання та оцінки загального стану здоров’я. Необхідно здати стандартний набір аналізів, включаючи загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням рівня глюкози, коагулограму для оцінки системи згортання крові, аналізи на інфекційні захворювання. Ці дослідження дозволяють виявити супутні захворювання, які можуть вплинути на перебіг операції та післяопераційного періоду. Обов’язковою є детальна консультація офтальмолога з проведенням візометрії, тонометрії, біомікроскопії, оцінки стану рогівки, кон’юнктиви та функції сльозовідведення.
За тиждень до планової операції рекомендується припинити прийом препаратів, які впливають на згортання крові, зокрема аспірину, варфарину, клопідогрелю та інших антикоагулянтів, якщо це не становить загрози для життя пацієнта. Людям з цукровим діабетом важливо забезпечити стабільну компенсацію захворювання з нормальними показниками глюкози крові, оскільки гіперглікемія погіршує загоєння ран та підвищує ризик інфекційних ускладнень. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією необхідно досягти стабільних цифр артеріального тиску для зменшення ризику кровотечі під час операції та в післяопераційному періоді. У день операції не слід використовувати декоративну косметику та парфуми, необхідно ретельно очистити шкіру обличчя.