Видалення ліпоми (за 1 утворення)

Типи ліпом та гістологічна характеристика
Класична ліпома або проста ліпома є найчастішим підтипом у клініці VitaMedical на Оболоні і гістологічно складається виключно зі зрілої жирової тканини без інших компонентів, макроскопічно має жовтий колір м’яку консистенцію та часткову капсулу. Гістологічно ідентична нормальній підшкірній жировій клітковині з адипоцитами однакового розміру без ліпобластів або атипових клітин, може містити тонкі фіброзні перегородки з капілярами та поодинокими фібробластами. Клінічно проста ліпома може локалізуватися в будь-якій ділянці тіла з найчастішою локалізацією на спині, плечах, шиї, стегнах або череві, зазвичай поодинока розміром від одного до десяти сантиметрів з повільним ростом протягом років. Лікування включає повне хірургічне видалення разом з капсулою при розмірах понад п’ять сантиметрів або при косметичних скаргах, спостереження допустиме при невеликих безсимптомних ліпомах до трьох-чотирьох сантиметрів без динаміки росту.
Ангіоліпома складає п’ять-десять відсотків усіх ліпом у медичному центрі на Мінській і характеризується наявністю численних дрібних судин серед зрілої жирової тканини, часто множинна та больова при пальпації на відміну від безболісних простих ліпом. Гістологічно виявляються скупчення капілярів з тонкими стінками серед адипоцитів, часто з мікротромбами в просвіті судин та периваскулярним фіброзом, що може пояснювати больовий синдром. Клінічно ангіоліпоми зазвичай виникають у молодому віці двадцять-тридцять років як множинні болючі вузлики розміром один-три сантиметри на передпліччях, тулубі або стегнах, біль посилюється при натисканні або зміні температури оточуючого середовища. Лікування включає хірургічне видалення симптомних утворень, больовий синдром зазвичай зникає відразу після операції, рецидиви рідкісні менше п’яти відсотків при повному висіченні.
Фіброліпома містить значну кількість фіброзної тканини серед жирової у клініці на Троєщині і може мати більш щільну консистенцію порівняно з м’якими простими ліпомами, ускладнюючи повне видалення через інфільтративний ріст в навколишні тканини. Гістологічно характеризується зрілою жировою тканиною з широкими фіброзними перегородками з колагеновими волокнами та фібробластами, співвідношення жирового та фіброзного компонентів варіює від переважання жиру з окремими септами до переважання фіброзу з острівцями жирової тканини. Клінічно фіброліпоми частіше локалізуються в ділянках з хронічною травматизацією або тертям, таких як плечовий пояс, спина або сідничні ділянки, можуть бути менш рухомими та більш фіксованими до підлеглих тканин порівняно з простими ліпомами. Хірургічне видалення може бути технічно складнішим через щільність тканини та необхідність ретельної дисекції для повного висічення всіх фіброзних тяжів без залишення фрагментів що можуть призвести до рецидиву.
Ускладнення після видалення ліпоми
Серозна лімфорея або накопичення лімфатичної рідини в порожнині після видалення ліпоми є найчастішим ускладненням у клініці VitaMedical на Оболоні і спостерігається у десяти-двадцятих відсотків випадків особливо при великих ліпомах понад десять сантиметрів. Механізм розвитку пов’язаний з пересіченням дрібних лімфатичних судин під час виділення ліпоми та накопиченням лімфи в залишковій порожнині при недостатньому дренуванні або передчасному видаленні дренажу. Клінічно проявляється флюктуючим утворенням в ділянці операції без ознак запалення, що з’являється через кілька днів після видалення дренажу, при пункції отримується прозора або злегка каламутна жовтувата рідина. Лікування включає повторні пункції з евакуацією вмісту кожні три-п’ять днів та накладання компресійної пов’язки для облітерації порожнини, більшість серозних скупчень розсмоктуються протягом двох-чотирьох тижнів при консервативному веденні. Персистуючі серози понад шість-вісім тижнів можуть потребувати хірургічної ревізії з висіченням капсули серозної порожнини та додатковим дренуванням або склерозування порожнини розчином доксицикліну для стимуляції асептичного запалення та облітерації.
Інфекційні ускладнення у вигляді нагноєння рани або абсцесу порожнини розвиваються у двох-п’ятьох відсотків випадків у медичному центрі на Мінській частіше при великих ліпомах, цукровому діабеті, ожирінні або порушенні правил асептики під час операції. Клінічно проявляються наростанням болю, набряку, гіперемії та флуктуації в ділянці операції через три-сім днів після втручання, можлива лихоманка та лейкоцитоз при розвитку абсцесу або целюліту. Діагностика підтверджується УЗД з виявленням рідинного скупчення з неоднорідним вмістом та потовщенням навколишніх тканин, при пункції отримується гній різного характеру від рідкого серозно-гнійного до густого з неприємним запахом. Лікування включає відкриття та дренування рани з промиванням антисептиками хлоргексидин або повідон-йод, некректомію нежиттєздатних тканин при необхідності та системну антибіотикотерапію амоксициліном з клавулановою кислотою або цефазоліном протягом семи-десяти днів. Рана ведеться відкритим способом з щоденними перев’язками до повного очищення та появи грануляцій, після чого можливе накладання вторинних швів або загоєння вторинним натягом протягом двох-чотирьох тижнів.
Кровотеча або гематома порожнини спостерігається у п’яти відсотків випадків у клініці на Троєщині при недостатньому гемостазі під час операції або у пацієнтів з порушеннями згортання крові на антикоагулянтній терапії. Невелика гематома розміром до п’яти сантиметрів може розсмоктуватися самостійно протягом одного-двох тижнів без втручання при спостереженні з контрольним УЗД, проте велика гематома понад сім-десять сантиметрів або гематома з наростанням та напруженням потребує евакуації. Пункційна аспірація під УЗД-контролем дозволяє евакуювати рідку частину гематоми товстою голкою шістнадцять-вісімнадцять gauge з промиванням порожнини та встановленням дренажу, проте організована гематома з згустками потребує відкритої ревізії. Профілактика включає ретельний гемостаз під час операції з коагуляцією всіх кровоточащих судин, встановлення дренажу при великих порожнинах понад десять сантиметрів, корекцію антикоагулянтної терапії перед операцією з відміною варфарину за п’ять днів або тимчасовим переходом на низькомолекулярні гепарини короткої дії.
Післяопераційний період та реабілітація
Перші доби після видалення ліпоми пацієнт перебуває в стаціонарі короткого перебування клініки VitaMedical на Оболоні протягом декількох годин після операції під місцевою анестезією або доби після операції під загальною анестезією для моніторингу можливих ранніх ускладнень. На рану накладається асептична пов’язка з стерильними серветками та фіксуючим бинтом або пластиром, при великих порожнинах встановлюється активний або пасивний дренаж для профілактики серозної лімфореї. Дренаж видаляється на другий-третій день після операції при зменшенні виділення до двадцяти-тридцяти мілілітрів на добу, передчасне видалення може призвести до накопичення серози. Больовий синдром помірної інтенсивності контролюється нестероїдними протизапальними препаратами кеторолак десять міліграмів або ібупрофен чотириста міліграмів кожні шість-вісім годин протягом трьох-п’ятих днів, при вираженому болі можуть призначатися короткі курси слабких опіоїдів трамадол п’ятдесят-сто міліграмів двічі на день на два-три дні.
Перев’язки виконуються щодня або через день протягом перших семи-десяти днів у медичному центрі на Мінській з обробкою рани антисептиками та оцінкою процесу загоєння з виявленням можливих ознак інфекції або серозної лімфореї. При неускладненому перебігу рана загоюється первинним натягом протягом десяти-чотирнадцяти днів з формуванням міцного рубця, при розвитку серози або інфекції загоєння може затягнутися до трьох-чотирьох тижнів з можливим загоєнням вторинним натягом. Зовнішні шви знімаються на сьомий-десятий день на обличчі та шиї або десятий-чотирнадцятий день на тулубі та кінцівках залежно від локалізації та натягу тканин, при використанні внутрішньодермальних розсмоктувальних швів вікрилом зняття не потрібне. Рекомендується обмеження фізичних навантажень та підйому вантажів понад п’ять кілограмів протягом двох-трьох тижнів після операції для попередження розходження рани та формування оптимального рубця, повернення до повноцінної активності дозволяється через чотири-шість тижнів після зняття швів.