Хвороба Крона: симптоми, діагностика та сучасні методи лікування гранулематозного ентероколіту

Хвороба Крона являє собою хронічне запальне захворювання кишечника, що характеризується гранулематозним ураженням всіх шарів кишкової стінки. Лікування хвороби Крона вимагає комплексного підходу з використанням консервативної терапії та хірургічних методів. Симптоми хвороби Крона включають болі в животі, діарею, втрату ваги та позакишкові прояви. Діагностика гранулематозного ентероколіту базується на результатах колоноскопії з біопсією, КТ та МРТ досліджень.

Гранулематозний ентероколіт може уражати будь-які відділи травного тракту, від ротової порожнини до анального каналу, проте найчастіше патологічний процес локалізується в термінальному відділі клубової кишки, Баугінієвій заслінці та сліпій кишці. Етіологія захворювання залишається не до кінця з’ясованою, проте встановлено роль генетичних факторів, імунологічних порушень, інфекційних агентів та стресових чинників у розвитку патології.

Хвороба Крона відноситься до групи запальних захворювань кишечника та характеризується рецидивуючим перебігом з періодами загострення та ремісії. Сучасна медицина пропонує широкий спектр терапевтичних можливостей, включаючи біологічну терапію та малоінвазивні хірургічні втручання, що дозволяє значно покращити якість життя пацієнтів та контролювати прогресування захворювання.

Етіологія та патогенез хвороби Крона

Поліетіологічний характер хвороби Крона підтверджується численними дослідженнями, що виявили взаємодію генетичних, імунологічних, інфекційних та екологічних факторів у розвитку захворювання. Генетична схильність відіграє ключову роль, що підтверджується виявленням мутацій гена CARD15 (NOD2) у значної частини пацієнтів. Цей ген кодує білок, який відповідає за розпізнавання бактеріальних компонентів та ініціацію імунної відповіді.

Імунологічні порушення при хворобі Крона характеризуються дисбалансом між прозапальними та протизапальними медіаторами. Спостерігається гіперактивація Т-лімфоцитів, особливо Th1 та Th17 субпопуляцій, що призводить до надмірної продукції прозапальних цитокінів, включаючи фактор некрозу пухлин альфа (ФНП-α), інтерлейкіни та інтерферони. Макрофаги також відіграють важливу роль у підтриманні хронічного запального процесу через секрецію медіаторів запалення.

Інфекційний фактор представлений можливою роллю Mycobacterium avium paratuberculosis (MAP) у розвитку захворювання. Ця бактерія здатна персистувати в макрофагах та індукувати хронічну запальну відповідь, схожу на ту, що спостерігається при хворобі Крона. Проте, остаточно роль MAP у етіології захворювання не встановлена, і необхідні подальші дослідження для підтвердження цієї гіпотези.

Стресові чинники та фактори навколишнього середовища, включаючи куріння, нераціональне харчування, хронічний стрес та порушення сну, можуть спровокувати розвиток захворювання у генетично схильних осіб. Підвищення рівня кортизолу внаслідок хронічного стресу призводить до імуносупресії та порушення бар’єрної функції кишечника, що сприяє розвитку запального процесу.

Патоморфологічні особливості та локалізація ураження

Характерною особливістю хвороби Крона є трансмуральне ураження кишкової стінки, що відрізняє її від неспецифічного виразкового коліту, при якому запальний процес обмежується слизовою оболонкою. Гістологічна картина включає утворення епітеліоїдних гранульом з багатоядерними гігантськими клітинами Пирогова-Лангханса, що є патогномонічною ознакою захворювання. Запальний інфільтрат містить лімфоцити, плазмоцити, еозинофіли та макрофаги.

Найчастіше уражується термінальний відділ клубової кишки, що спостерігається у 80-90% пацієнтів з хворобою Крона. Ілеоцекальна локалізація характеризується ураженням кінцевого відділу тонкої кишки, Баугінієвої заслінки та початкових відділів сліпої кишки. Ця форма захворювання часто проявляється больовим синдромом у правій здухвинній ділянці та може імітувати гострий апендицит.

Товстокишкова форма хвороби Крона може уражати будь-які відділи ободової кишки, характеризується сегментарним ураженням з чергуванням уражених та здорових ділянок. Ендоскопічно виявляється характерна картина “бруківки” з глибокими лінійними виразками, що мають чіткі контури та запальний віночок по периферії. Можуть формуватися стриктури та звуження просвіту кишки.

Тонкокишкова форма захворювання може уражати будь-які відділи тонкої кишки, включаючи дванадцятипалу, порожню та клубову кишки. Позакишкові локалізації включають ураження ротової порожнини у вигляді афтозних виразок, перианальну хворобу з формуванням свищів та абсцесів, а також можливе ураження шкіри, суглобів, очей та печінки.

Клінічна картина та симптоматика

Клінічні прояви хвороби Крона характеризуються великою варіабельністю та залежать від локалізації, поширеності та активності запального процесу. Основним симптомом є біль у животі, який може мати різну локалізацію та інтенсивність. При ілеоцекальному ураженні біль зазвичай локалізується в правій здухвинній ділянці та може імітувати гострий апендицит або кишкову непрохідність.

Діарея є ще одним характерним симптомом хвороби Крона, проте на відміну від неспецифічного виразкового коліту, вона рідше супроводжується кров’ю та слизом. При ураженні тонкої кишки діарея має водянистий характер та може супроводжуватися стеатореєю внаслідок порушення всмоктування жирів. Частота випорожнень може досягати 10-15 разів на добу при тяжкому перебігу захворювання.

Системні прояви хвороби Крона включають загальну слабкість, підвищену втомлюваність, зниження апетиту та прогресуючу втрату ваги. Субфебрильна температура може спостерігатися при активному запальному процесі. У дітей та підлітків хвороба Крона може призводити до затримки фізичного розвитку та статевого дозрівання внаслідок мальабсорбції та хронічного запалення.

Позакишкові прояви хвороби Крона можуть передувати або супроводжувати кишкові симптоми. Найчастіше спостерігаються артропатії, що включають периферичні артрити великих суглобів та аксіальні ураження хребта. Очні ураження представлені кон’юнктивітом, іритом та епісклеритом. Шкірні прояви включають вузлувату еритему та гангренозну піодермію.

Сучасні методи діагностики

Діагностика хвороби Крона базується на комплексній оцінці клінічних проявів, лабораторних показників, ендоскопічних та рентгенологічних даних. Тотальна відеоколоноскопія з прицільною біопсією вважається золотим стандартом діагностики та дозволяє оцінити поширеність, активність запального процесу та виявити характерні морфологічні зміни. Сучасні ендоскопи з функціями NBI, ZOOM та HDTV забезпечують високу роздільну здатність та дозволяють детально вивчити структуру слизової оболонки.

Комп’ютерна томографія з внутрішньовенним контрастуванням дозволяє оцінити стан кишкової стінки, виявити ускладнення у вигляді абсцесів, свищів та стриктур. КТ-ентерографія є особливо цінним методом для діагностики ураження тонкої кишки, яка недоступна для рутинної ендоскопії. Магнітно-резонансна томографія має переваги перед КТ у відсутності іонізуючого випромінювання та кращій візуалізації м’яких тканин.

Лабораторна діагностика включає загальний аналіз крові з виявленням анемії, лейкоцитозу та підвищення ШОЕ. Визначення С-реактивного білка та фекального кальпротектина є цінними маркерами активності запального процесу. Серологічні тести на антитіла до Saccharomyces cerevisiae (ASCA) можуть допомогти в диференціальній діагностиці між хворобою Крона та неспецифічним виразковим колітом.

Диференціальна діагностика

Диференціальна діагностика хвороби Крона проводиться з широким колом захворювань, що можуть мати схожі клінічні прояви. Найбільш важливим є розрізнення з неспецифічним виразковим колітом, оскільки ці захворювання мають різні підходи до лікування та прогноз. На відміну від виразкового коліту, хвороба Крона характеризується трансмуральним ураженням, сегментарним розподілом змін, частішим ураженням тонкої кишки та формуванням гранульом.

Інфекційні коліти, викликані бактеріальними патогенами, такими як Salmonella, Shigella, Campylobacter, можуть імітувати гостре загострення хвороби Крона. Туберкульозний ентероколіт також може мати схожу клінічну та ендоскопічну картину, особливо при ілеоцекальній локалізації. Диференціальна діагностика базується на мікробіологічних дослідженнях, туберкулінових пробах та гістологічному дослідженні біопсійного матеріалу.

Синдром подразненої товстої кишки може мати схожі симптоми, проте не супроводжується структурними змінами кишечника та системними проявами. Відсутність запальних змін при ендоскопічному та гістологічному дослідженні дозволяє виключити органічну патологію. Целіакія може проявлятися діареєю та втратою ваги, проте характеризується специфічними серологічними маркерами та гістологічними змінами дванадцятипалої кишки.

Лімфоми кишечника та карциноїдні пухлини можуть імітувати хворобу Крона, особливо при наявності стриктур та непрохідності. Онкологічна настороженість особливо важлива у пацієнтів похилого віку з вперше виявленими симптомами. Гістологічне дослідження біопсійного матеріалу та імуногістохімічні методи дозволяють встановити точний діагноз.

Віта Медікал

Відкрийте для себе переваги медичного центру “Віта Медікал” – вашої приватної клініки у Києві!

Наші центри гарантують високоякісні послуги з сучасним обладнанням та кваліфікованими лікарями. Отримайте індивідуальний підхід та компетентну допомогу у всіх сферах медицини.

Запишіться на консультацію до наших лікарів у клініку на Мінській або завітайте до нас на Троєщині вже сьогодні.

Записатися Замовити дзвінок

Консервативне лікування хвороби Крона

Медикаментозне лікування хвороби Крона спрямоване на досягнення та підтримання ремісії, попередження ускладнень та покращення якості життя пацієнтів. Препарати месалазину (5-аміносаліцилова кислота) залишаються базовою терапією легких та примірних форм захворювання. Ці препарати мають протизапальну дію та добре переносяться при тривалому застосуванні. Сульфасалазин та месалазин можуть призначатися як для лікування загострень, так і для підтримувальної терапії.

Глюкокортикостероїди використовуються для лікування загострень середнього та тяжкого ступеня. Преднізолон та метилпреднізолон мають потужну протизапальну дію, проте їх тривале застосування обмежене через серйозні побічні ефекти. Будесонід, топічний стероїд з низькою системною біодоступністю, є препаратом вибору для лікування ілеоцекальної форми хвороби Крона завдяки кращому профілю безпеки.

Імуносупресивна терапія показана пацієнтам з стероїдозалежним або стероїдорезистентним перебігом захворювання. Метотрексат, азатіоприн та 6-меркаптопурин є основними препаратами цієї групи. Циклоспорин може використовуватися при тяжких формах захворювання, резистентних до стандартної терапії. Ці препарати вимагають регулярного моніторингу функції печінки та гематологічних показників.

Біологічна терапія революціонізувала лікування хвороби Крона та показана пацієнтам з помірними та тяжкими формами захворювання. Інгібітори ФНП-α (інфліксимаб, адалімумаб, цертолізумаб) блокують ключовий прозапальний цитокін та дозволяють досягти глибокої ремісії. Ведолізумаб, блокатор інтегринових рецепторів, має кишково-селективну дію та може використовуватися при неефективності анти-ФНП терапії.

Хірургічне лікування та його показання

Хірургічне лікування хвороби Крона показане при розвитку ускладнень або неефективності консервативної терапії. На відміну від неспецифічного виразкового коліту, операція при хворобі Крона не є радикальним методом лікування, оскільки захворювання може рецидивувати в інших відділах кишечника. Основними показаннями до хірургічного втручання є кишкова непрохідність внаслідок стриктур, перфорація кишки, масивна кровотеча, формування абсцесів та свищів.

Резекція ураженого сегмента кишки з анастомозом кінець-в-кінець є найчастішою операцією при хворобі Крона. При ілеоцекальній локалізації виконується правобічна геміколектомія з ілеотрансверзоанастомозом. Важливим принципом хірургічного лікування є мінімальний обсяг резекції з видаленням лише явно ураженої тканини, оскільки широка резекція не запобігає рецидиву захворювання.

Стриктуропластика є альтернативою резекції при множинних стриктурах тонкої кишки та дозволяє зберегти довжину кишечника. Ця операція показана при коротких фіброзних стриктурах без активного запального процесу. Різні техніки стриктуропластики (Хайнеке-Мікуліча, Фінні, Мікулича) дозволяють розширити просвіт кишки без резекції.

Лікування перианальних ускладнень хвороби Крона вимагає мультидисциплінарного підходу з залученням проктологів та хірургів. При простих анальних свищах виконується операція Габріеля (розсічення свищевого ходу) або операція Рижиха (висічення свищевого ходу з накладанням швів). При складних свищах використовуються методи loose seton, cutting seton або інноваційна лазерна методика FiLaC (fistula laser closure), що дозволяє закрити свищовий хід з мінімальним ризиком недостатності сфінктера.

Профілактика ускладнень

Прогноз при хворобі Крона залежить від локалізації, поширеності та активності захворювання, а також від своєчасності діагностики та адекватності лікування. Раннє призначення біологічної терапії дозволяє змінити природний перебіг захворювання та запобігти розвитку ускладнень. Концепція “treat to target” передбачає досягнення не лише клінічної, але й ендоскопічної ремісії як основної мети лікування.

Ускладнення хвороби Крона включають формування стриктур, свищів, абсцесів та перфорацій кишки. Ризик колоректального раку підвищений у пацієнтів з тривалим анамнезом захворювання, що вимагає регулярного ендоскопічного моніторингу. Остеопороз може розвиватися внаслідок тривалого прийому кортикостероїдів та мальабсорбції, що потребує профілактичного призначення препаратів кальцію та вітаміну D.

Моніторинг ефективності лікування включає регулярну оцінку клінічних симптомів, лабораторних показників запалення та ендоскопічної картини. Фекальний кальпротектин є цінним неінвазивним маркером активності запального процесу та дозволяє контролювати ефективність терапії. Комп’ютерна томографія або МРТ рекомендується для оцінки стану кишкової стінки та виявлення ускладнень.

Первинна профілактика хвороби Крона не розроблена через недостатнє розуміння етіології захворювання. Вторинна профілактика спрямована на попередження загострень та ускладнень шляхом підтримувальної терапії, дотримання дієти та здорового способу життя. Відмова від куріння є важливим фактором покращення прогнозу, оскільки тютюнопаління погіршує перебіг захворювання та знижує ефективність лікування.

Якщо у вас є симптоми, що можуть свідчити про хворобу Крона або інші запальні захворювання кишечника, не зволікайте із зверненням до спеціаліста. У медичному центрі Віта Медікал працюють досвідчені гастроентерологи та проктологи, які використовують найсучасніші методи діагностики, включаючи відеоколоноскопію з NBI технологією. Раннє виявлення та правильно підібране лікування – запорука успішного контролю захворювання та попередження ускладнень.

Зателефонуйте за номером на сайті або залишайте заявку онлайн для запису на консультацію. Ваше здоров’я – наша головна місія!