Коли варто звертатися до послуги?
Хронічний біль у попереку механічного характеру, що посилюється при рухах, нахилах, обертаннях тулуба, зменшується в спокої, супроводжується відчуттям нестабільності, нестійкості хребта, потребує функціональної рентгенографії для виявлення прихованої нестабільності хребців як причини симптомів. Пацієнти описують біль як ниючий, тягнучий, розлитий у нижній частині спини без чіткої локалізації, що виникає або посилюється при тривалому стоянні, сидінні, особливо при переході з сидячого положення в стояче або навпаки. Відчуття нестабільності, розхитаності, ненадійності хребта при рухах, необхідність підтримувати поперек руками при вставанні, нахилах є характерними суб’єктивними проявами сегментарної нестабільності хребта. Механічний біль відрізняється від радикулярного корінцевого болю відсутністю іррадіації по ходу нервових корінців у ногу, сідницю, відсутністю неврологічних симптомів оніміння, слабкості м’язів. Посилення болю при певних рухах згинанні, розгинанні, бокових нахилах може вказувати на напрямок нестабільності, що краще виявляється при функціональних знімках. Неефективність консервативного лікування болю в попереку фізіотерапією, медикаментами, мануальною терапією протягом кількох місяців може свідчити про наявність структурної патології нестабільності, що потребує хірургічної стабілізації, діагностується функціональною рентгенографією. Молодий вік пацієнта до сорока років з хронічним болем у попереку без вираженого остеохондрозу на звичайних рентгенограмах підвищує підозру на нестабільність внаслідок травми, вродженої слабкості зв’язок, дефектів дужок хребців.
Спондилолістез або зміщення хребця вперед відносно нижчележачого є найчастішою причиною нестабільності попереково-крижового відділу, потребує функціональної рентгенографії для оцінки ступеня та динаміки зміщення при рухах. Спондилолістез виявляється у два-шість відсотків дорослого населення, найчастіше на рівні п’ятого поперекового хребця L5 відносно першого крижового S1 через максимальне навантаження на цей сегмент та анатомічний нахил крижа вперед. Класифікація спондилолістезу за Мейєрдінгом включає чотири ступеня залежно від відсотка зміщення перший ступінь до двадцяти п’яти відсотків, другий двадцять п’ять-п’ятдесят відсотків, третій п’ятдесят-сімдесят п’ять відсотків, четвертий понад сімдесят п’ять відсотків. На звичайних статичних рентгенограмах у нейтральному положенні може виявлятися лише незначне зміщення першого ступеня, тоді як при функціональних знімках у згинанні або розгинанні зміщення може збільшуватися на десять-двадцять відсотків, що свідчить про динамічну нестабільність, нестабільний спондилолістез. Стабільний спондилолістез характеризується постійним ступенем зміщення, що не змінюється при згинанні-розгинанні, зазвичай безсимптомний або з мінімальними проявами, не потребує хірургічного лікування. Нестабільний спондилолістез з різницею зміщення понад чотири міліметри або десять відсотків між згинанням та розгинанням на функціональних знімках асоціюється з вираженим больовим синдромом, підвищеним ризиком прогресування зміщення, неврологічних ускладнень, потребує хірургічної стабілізації.
Спондилолітичний спондилолістез з дефектом дужки хребця спондилолізом є найчастішою формою, виникає від стресових переломів дужок у підлітків-спортсменів з надмірними навантаженнями на хребет гімнастика, важка атлетика, боротьба або від вроджених дефектів дужок.Травми попереково-крижового відділу хребта з ушибами, розтягненнями зв’язок, компресійними переломами тіл хребців, переломами відростків потребують функціональної рентгенографії через кілька тижнів після травми для оцінки стабільності хребта, цілісності зв’язкового апарату, виключення пізньої посттравматичної нестабільності. Гострі компресійні переломи тіл хребців при падінні з висоти, дорожньо-транспортних пригодах, остеопоротичні компресійні переломи у літніх людей можуть бути стабільними без пошкодження задніх структур дужок, міжхребцевих суглобів, зв’язок або нестабільними з пошкодженням всіх трьох колон хребта за класифікацією Денісона. Функціональні знімки через шість-вісім тижнів після травми після зняття гіпсового корсета дозволяють оцінити, чи зберігається патологічна рухливість у пошкодженому сегменті, що може вимагати відстроченої хірургічної стабілізації. Застарілі нелікувані травми попереку з хронічним болем потребують функціональної рентгенографії для виявлення посттравматичної нестабільності як причини персистуючих симптомів через місяці-роки після травми. Мікротравматизація зв’язок хребта від хронічних перевантажень у спортсменів, важкої фізичної праці може призводити до розвитку нестабільності без явних переломів, виявляється лише на функціональних знімках як надмірна рухливість. У медичного центру на Мінській виконується повний комплекс рентгенологічної діагностики травм та нестабільності попереково-крижового відділу хребта з функціональними пробами.
Записатися до лікаря
Як відбувається консультація:
Наші лікарі
Наші принципи
Ціни
Карта клінік
Що виявляє рентгенографія з функціональними навантаженнями
Патологічна гіпермобільність або надмірна рухливість хребців один відносно одного при згинанні-розгинанні є головною знахідкою на функціональних рентгенограмах, що свідчить про сегментарну нестабільність від пошкодження дисків, зв’язок, міжхребцевих суглобів. Нормальна фізіологічна рухливість у попереково-крижовому відділі при згинанні-розгинанні становить від десяти до п’ятнадцяти градусів кутового зміщення та до двох міліметрів лінійного зміщення на кожному рівні залежно від віку, гнучкості хребта, методики вимірювання. Патологічна гіпермобільність діагностується при кутовому зміщенні понад п’ятнадцять-двадцять градусів або лінійному зміщенні понад три-чотири міліметри між хребцями при порівнянні знімків у максимальному згинанні та розгинанні. На боковій рентгенограмі в згинанні здорові хребці формують рівномірну дугу з відкриттям міжхребцевих просторів ззаду, тоді як при нестабільності виникає локальне кутове зламування на рівні ураженого сегмента з надмірним відкриттям міжхребцевого простору. На рентгенограмі в розгинанні здорові хребці формують рівномірну протилежну дугу з відкриттям міжхребцевих просторів спереду, при нестабільності виникає надмірне закриття дискового простору з зближенням тіл хребців. Вимірювання проводиться шляхом проведення ліній вздовж верхньої та нижньої замикальних пластинок суміжних хребців на знімках у згинанні та розгинанні, обчислення кута між цими лініями, різниця кутів між згинанням та розгинанням відображає обсяг рухливості сегмента.Спондилолістез або зміщення хребця вперед відносно нижчележачого оцінюється на бокових рентгенограмах у нейтральному положенні, згинанні та розгинанні для визначення ступеня зміщення за Мейєрдінгом та оцінки динаміки зміщення при рухах. На боковій рентгенограмі для вимірювання спондилолістезу проводиться вертикальна лінія від задньонижнього кута вищележачого хребця, вимірюється відстань від цієї лінії до задньоверхнього кута нижчележачого хребця, ця відстань ділиться на передньозадній розмір нижчележачого хребця, результат у відсотках відповідає ступеню зміщення. Перший ступінь спондилолістезу до двадцяти п’яти відсотків зазвичай безсимптомний, виявляється випадково, не потребує лікування при стабільності. Другий ступінь двадцять п’ять-п’ятдесят відсотків може супроводжуватися механічним болем, потребує консервативного лікування з фіксуючими корсетами, фізіотерапією, за відсутності ефекту хірургічної стабілізації. Третій та четвертий ступені понад п’ятдесят відсотків практично завжди симптомні з вираженим болем, неврологічними проявами від здавлення нервових корінців, потребують хірургічного лікування. Динамічна оцінка зміщення при функціональних знімках проводиться шляхом вимірювання відсотка зміщення на знімках у згинанні та розгинанні, різниця понад десять відсотків або чотири міліметри вказує на нестабільний спондилолістез з високим ризиком прогресування. Ретролістез або зміщення хребця назад рідше діагностується, оцінюється аналогічно антеролістезу, частіше виникає на верхньопоперекових рівнях L2-L3, L3-L4 при дегенеративних змінах.Спондилоліз або дефект дужки хребця в міжсуглобовій частині виявляється на бокових рентгенограмах як перерив кісткової структури дужки у вигляді лінії просвітління, що нагадує нашийник шотландського тер’єра, найчастіше двобічний симетричний на рівні п’ятого поперекового хребця. Спондилоліз виникає від стресових переломів дужок при повторних мікротравмах від гіперекстензії хребта у спортсменів-підлітків гімнастів, важкоатлетів або від вроджених дефектів кісткової структури дужок. Однобічний спондилоліз може бути безсимптомним без нестабільності, оскільки протилежна інтактна дужка утримує сегмент. Двобічний спондилоліз призводить до нестабільності з розвитком спондилолістезу, оскільки обидві дужки пошкоджені, втрачається задня опора хребця на нижчележачий через міжхребцеві суглоби. Функціональні знімки при спондилолізі дозволяють оцінити, чи розвинувся спондилолістез на фоні дефектів дужок, яка його динаміка при рухах для визначення необхідності хірургічної фіксації. Консолідований спондилоліз з загоєнням дефекту дужки фіброзною або кістковою тканиною може не призводити до нестабільності, оцінюється функціональними знімками для виключення патологічної рухливості. Псевдоартроз у ділянці спондилолізу з збереженням дефекту дужки без загоєння протягом місяців-років асоціюється з хронічним болем, нестабільністю, виявляється на функціональних знімках як патологічна рухливість.
Переваги функціональної рентгенографії та альтернативні методи
Висока інформативність для діагностики нестабільності хребта є головною перевагою функціональної рентгенографії порівняно зі стандартними статичними знімками або навіть МРТ, оскільки лише динамічна оцінка при рухах дозволяє виявити патологічну рухливість хребців. Статичні рентгенограми у нейтральному положенні можуть виглядати абсолютно нормально з правильним розташуванням хребців, збереженою висотою дисків, відсутністю зміщень, тоді як функціональні знімки в згинанні-розгинанні виявляють надмірне зміщення, кутове зламування, що пояснює механічний біль у пацієнта. МРТ хребта дозволяє детально візуалізувати міжхребцеві диски, спинний мозок, нервові корінці, зв’язки, але виконується в положенні лежачи без навантаження на хребет, тому не може оцінити динамічну стабільність при рухах, яка проявляється лише у вертикальному положенні під вагою тіла. Комбінація МРТ для оцінки стану м’яких тканин дисків, зв’язок, корінців та функціональної рентгенографії для оцінки динамічної стабільності кісткових структур забезпечує найповнішу інформацію для планування лікування нестабільності хребта. Доступність та економічність рентгенографії порівняно з МРТ робить її оптимальним першим методом обстеження при підозрі на нестабільність, МРТ призначається за показаннями при виявленні патології на рентгені або при неврологічних симптомах здавлення корінців.
Швидкість виконання дослідження протягом десяти-п’ятнадцяти хвилин з отриманням чотирьох проєкцій є перевагою функціональної рентгенографії, що зручно для пацієнтів з вираженим болем, які не можуть довго перебувати в одному положенні під час МРТ протягом тридцяти-сорока хвилин. Відсутність протипоказань за винятком вагітності дозволяє виконувати рентгенографію пацієнтам з металевими імплантами, кардіостимуляторами, клаустрофобією, які не можуть проходити МРТ через абсолютні протипоказання. Можливість кількісної оцінки нестабільності з точним вимірюванням градусів кутового зміщення, міліметрів лінійного зміщення на функціональних знімках дозволяє об’єктивізувати ступінь патології, порівнювати динаміку при повторних дослідженнях після лікування, використовувати як критерій успішності консервативного лікування або показання до хірургічної стабілізації. Цифрова рентгенографія на сучасних апаратах забезпечує високу якість зображення з можливістю постобробки зміни контрастності, яскравості, збільшення окремих ділянок для детального вивчення, зберігання знімків у цифровому форматі DICOM для архівування, передачі в інші клініки, повторного перегляду без втрати якості. Низьке променеве навантаження сучасних цифрових рентгенапаратів з дозою опромінення два-три мілізіверта для чотирьох знімків попереку робить дослідження безпечним для діагностичних цілей, можливість повторювати через кілька місяців для контролю динаміки без перевищення річних допустимих доз.

