Параректальні свищі: Причини, симптоми, методи лікування та профілактика
Параректальний свищ — це патологічний канал, що утворюється між прямою кишкою та шкірою навколо ануса. Свищ утворюється в результаті хронічного запального процесу у параректальній клітковині, що найчастіше виникає після перенесеного абсцесу або гострого парапроктиту. Свищі можуть бути як простими, що з’єднують кишку з одним зовнішнім отвором, так і складними, з декількома гілками і отворами.
Свищі супроводжуються постійним запальним процесом, виділеннями гною або слизу, що створює дискомфорт і може призводити до серйозних ускладнень.
Причини виникнення параректальних свищів
Основною причиною розвитку параректальних свищів є ускладнення після перенесеного парапроктиту або абсцесу в області прямої кишки. Коли гній не може вільно вийти назовні, він проривається через тканини, утворюючи патологічні канали. Основні причини розвитку свищів:
- Хронічний парапроктит. Часто є результатом неправильного або недостатнього лікування гострого парапроктиту.
- Інфекції. Бактеріальні або грибкові інфекції можуть сприяти розвитку запальних процесів у тканинах навколо ануса.
- Хвороба Крона. Це хронічне запальне захворювання кишківника може стати причиною розвитку свищів.
- Травми. Пошкодження анальної області, як після хірургічного втручання, так і через травми, можуть спричинити утворення свищів.
Критерії класифікації параректальних свищів
- Прості та складні свищі. Прості свищі мають один зовнішній отвір, тоді як складні можуть утворювати розгалужену систему каналів із кількома зовнішніми отворами.
- Повні та неповні свищі. Повний свищ з’єднує пряму кишку з поверхнею шкіри, тоді як неповний свищ закінчується сліпо всередині тканин.
- Внутрішньосфінктерні, транссфінктерні та екстрасфінктерні свищі. Класифікація базується на тому, через які шари анального сфінктера проходить свищ.
Основні симптоми параректального свища
- Постійні виділення. Свищі часто супроводжуються виділенням гною або слизу з отвору на шкірі навколо ануса, що може мати неприємний запах.
- Біль. Біль у ділянці ануса може посилюватися під час дефекації або тривалого сидіння.
- Свербіж і подразнення шкіри. Виділення гною можуть подразнювати шкіру навколо ануса, викликаючи свербіж і дискомфорт.
- Набряк та почервоніння. У зоні навколо отвору свища може спостерігатися набряк і почервоніння через постійне запалення.
При тривалому існуванні свища можуть утворюватися нові канали і збільшуватися кількість зовнішніх отворів, що ускладнює лікування.
Діагностика параректальних свищів
Діагностика включає комплекс обстежень для визначення розташування, складності свища та загального стану тканин:
- Клінічний огляд. Лікар-проктолог проводить огляд області ануса для виявлення зовнішніх отворів і оцінки кількості виділень.
- Пальцеве ректальне дослідження. Це дозволяє виявити внутрішній отвір свища і визначити його зв’язок із прямою кишкою.
- Фістулографія. Використовується для детального зображення свищів за допомогою рентгенологічного дослідження із введенням контрастної речовини у свищевий канал.
- УЗД і МРТ. Ці методи допомагають точно визначити глибину та складність свищів, виявити розгалуженість і ураження прилеглих тканин.
Методи лікування параректальних свищів
Лікування вимагає хірургічного втручання. Консервативне лікування не є ефективним через хронічний запальний процес, тому хірургія є основним методом.
Основні методи хірургічного лікування:
- Фістулектомія. Це видалення свищевого каналу разом із ураженими тканинами. Це один із найпоширеніших методів лікування.
- Фістулотомія. Лікар робить розріз вздовж свищевого каналу і залишає рану відкритою для природного загоєння.
- Лігатурний метод. Використовується для лікування складних свищів. Лігатуру (нитку) протягують через свищ і поступово стягують, що допомагає поступово закривати канал без великої операції.
- Лазерна терапія. У деяких випадках використовується лазер для випаровування свищевого каналу, що є менш травматичним методом із коротшим періодом відновлення.
- Введення фібринового клею. Використовується для закриття свищевого каналу шляхом введення спеціального біологічного клею, що стимулює загоєння тканин.
Післяопераційний період
Після операції пацієнтам важливо дотримуватися певних рекомендацій для швидкого загоєння та уникнення рецидивів:
- Гігієна. Регулярні сидячі ванночки з антисептиками допомагають підтримувати чистоту рани.
- Дотримання дієти. Раціон має бути збагачений клітковиною для уникнення закрепів і зменшення навантаження на зону післяопераційної рани.
- Контроль виділень. Пацієнту можуть призначати антибіотики для запобігання інфекції.
Тривалість відновлення залежить від складності операції, але в середньому вона триває від 4 до 8 тижнів.
Ускладнення параректальних свищів
Якщо свищ не лікувати або лікування було неефективним, можуть розвинутися серйозні ускладнення:
- Рецидив свища. Можливо, свищ не закриється повністю або утворяться нові канали.
- Інфекція та абсцеси. Якщо свищ закриється тільки зовні, може розвинутися повторний абсцес у глибоких тканинах.
- Фіброз тканин. Хронічний запальний процес може призвести до формування рубцевих тканин, що ускладнює подальше лікування.
- Поширення інфекції. У важких випадках запалення може поширитися на інші органи і тканини.
Профілактика
Щоб запобігти утворенню свищів, важливо вчасно лікувати захворювання, що можуть призвести до їх виникнення:
- Своєчасне лікування парапроктиту. Лікування гострого запалення запобігає розвитку хронічного процесу і утворенню свищів.
- Контроль інфекцій
Що таке параректальний свищ?
Параректальний свищ — це патологічний канал між прямою кишкою та шкірою навколо анального отвору. Він виникає через запалення або інфекції, що призводять до формування свищевого ходу, який з’єднує анальний канал із зовнішньою поверхнею тіла. Ця патологія є ускладненням після гострого парапроктиту або абсцесу, коли запалення не було повністю вилікуване. Свищі можуть бути простими, з одним зовнішнім отвором, або складними, з кількома розгалуженими каналами.
Свищ не загоюється самостійно і потребує медичного втручання, зазвичай хірургічного.
Причини виникнення параректальних свищів
Свищі найчастіше є наслідком хронічного запального процесу у параректальній клітковині. Основні причини:
- Гострий парапроктит. Неправильне або запізніле лікування абсцесу призводить до утворення свищевого каналу.
- Інфекції. Бактеріальні інфекції (як кишкова паличка, стафілокок) проникають через анальні залози в тканини, спричиняючи абсцеси та свищі.
- Запальні захворювання кишківника. Хвороба Крона або виразковий коліт часто супроводжуються утворенням свищів через тривале запалення та виразкування тканин.
- Травми та операції. Пошкодження під час хірургічних втручань або травмування анальної ділянки також можуть стати причиною утворення свищів.
Класифікація параректальних свищів
Свищі можуть бути класифіковані залежно від їх складності та анатомічних особливостей:
- Повні свищі: свищ з’єднує пряму кишку з зовнішньою поверхнею тіла.
- Неповні свищі: канал не має виходу на шкіру, але може бути частиною розгалуженої системи всередині тканин.
- Внутрішньосфінктерні, транссфінктерні та екстрасфінктерні свищі визначаються на основі того, як свищ проходить через м’язи анального сфінктера, і відповідно впливають на вибір лікування.
Симптоми параректального свища
- Гнійні або слизові виділення з отвору на шкірі навколо ануса, що супроводжуються неприємним запахом.
- Біль у ділянці анального отвору, що посилюється під час дефекації або при довготривалому сидінні.
- Свербіж і подразнення шкіри через постійні виділення.
- Набряк і почервоніння в області свища, можливе підвищення температури тіла в разі загострення інфекції.
Якщо свищ залишається без лікування, з часом може сформуватися складна система каналів, що ускладнює лікування та збільшує ризик ускладнень.
Діагностика параректальних свищів
- Огляд та пальцеве ректальне дослідження. Лікар проктолог оглядає область ануса та визначає зовнішній отвір свища.
- Фістулографія. Використовується для рентгенологічної візуалізації свищевого каналу з контрастним речовиною.
- УЗД або МРТ. Дозволяють отримати детальну картину про глибину свища та його розгалуженість, а також визначити наявність уражень прилеглих тканин.
Лікування параректальних свищів
Консервативні методи лікування свищів малоефективні, тому основним підходом є хірургічне втручання.
Основні методи хірургічного лікування включають:
- Фістулектомія. Повне видалення свищевого каналу разом із ураженими тканинами.
- Фістулотомія. Розріз свища з метою природного загоєння.
- Лазерна терапія. Менш інвазивний метод, що використовується для лікування простих свищів.
- Лігатурний метод. Використовується для складних свищів. Лігатура поступово затягується, що призводить до закриття каналу.
Післяопераційний період
Після операції пацієнтам рекомендується:
- Регулярні сидячі ванночки з антисептиками.
- Прийом антибіотиків для запобігання інфекції.
- Дотримання дієти з високим вмістом клітковини для уникнення закрепів і травмування рани.
Тривалість відновлення залежить від складності операції, але зазвичай становить 4-8 тижнів.
Ускладнення параректальних свищів
Якщо свищ не лікувати, можливі серйозні ускладнення:
- Рецидиви свища. Неповне загоєння або розвиток нових каналів.
- Інфекційні ускладнення. Можливе утворення абсцесів або поширення інфекції на інші органи.
- Фіброз тканин. Хронічний запальний процес призводить до утворення рубцевої тканини, що ускладнює лікування.
Профілактика параректальних свищів
Щоб запобігти утворенню свищів, важливо:
- Вчасно лікувати парапроктит та абсцеси. Своєчасне лікування інфекцій запобігає переходу захворювання у хронічну форму.
- Підтримувати особисту гігієну. Це знижує ризик інфекцій та запалення в анальній зоні.
- Контролювати захворювання кишківника, такі як хвороба Крона, оскільки вони є фактором ризику для утворення свищів.
Параректальні свищі — це серйозне захворювання, яке потребує своєчасного хірургічного лікування. Якщо ви помітили виділення, біль або інші симптоми, не зволікайте з візитом до лікаря. Фахівці медичного центру Віта Медікал забезпечать професійну діагностику та ефективне лікування свищів. Запишіться на консультацію вже сьогодні, щоб повернути комфорт і здоров’я!