Поліфокальна трепан-біопсія передміхурової залози
Поліфокальна трепан-біопсія передміхурової залози – це діагностична процедура забору множинних стовпчиків тканини простати товщиною один-два міліметри з десяти-дванадцяти точок під ультразвуковим контролем для гістологічного дослідження та виявлення раку передміхурової залози, яка виконується в клініці VitaMedical у Києві при підвищенні простатспецифічного антигена ПСА понад чотири нанограма на мілілітр або підозрілих вогнищах при ректальному пальцевому дослідженні.
Коли варто звертатися до послуги?
Записатися на консультацію щодо біопсії передміхурової залози у клініці VitaMedical на Оболоні варто чоловікам з підвищеним рівнем простатспецифічного антигена ПСА понад чотири нанограма на мілілітр в крові що виявлений при профілактичному скринінгу або обстеженні з приводу симптомів нижніх сечових шляхів дизурія, ніктурія. ПСА є глікопротеїном що виробляється епітелієм простати і потрапляє в кров при порушенні архітектури залози при раку, аденомі простати або простатиті, нормальні значення менше чотирьох нанограма на мілілітр у чоловіків до шістдесяти років або менше шести нанограма на мілілітр у віці понад сімдесят років з урахуванням вікового збільшення простати. Підвищення ПСА чотири-десять нанограма на мілілітр сіра зона має ймовірність раку двадцять п’ять-тридцять відсотків і вимагає додаткових тестів співвідношення вільний/загальний ПСА, щільність ПСА або мультипараметрична МРТ простати перед біопсією, ПСА понад десять нанограма на мілілітр має ймовірність раку п’ятдесят-шістдесят відсотків і є прямим показанням до біопсії. Динаміка ПСА також важлива: швидкість росту понад нуль цілих сімдесят п’ять нанограма на мілілітр за рік або час подвоєння менше трьох років вказують на агресивний рак навіть при абсолютних значеннях в межах норми, що обґрунтовує раннє виконання біопсії. Співвідношення вільний/загальний ПСА менше п’ятнадцять-двадцять відсотків підвищує специфічність для раку до вісімдесяти-дев’яноста відсотків і рекомендується використовувати при ПСА в сірій зоні чотири-десять нанограма на мілілітр для відбору пацієнтів на біопсію. Важливо виключити фактори що підвищують ПСА без раку: гострий простатит або загострення хронічного простатиту може підвищити ПСА в десять-двадцять разів, доброякісна гіперплазія простати підвищує пропорційно до об’єму залози, еякуляція протягом двадцяти чотирьох-сорока восьми годин або велосипедна їзда можуть транзиторно підвищити ПСА на двадцять-тридцять відсотків.Пацієнтам з патологічними змінами при пальцевому ректальному дослідженні особливо ущільненням або вузлом в простаті лікарі медичного центру на Мінській рекомендують біопсію простати незалежно від рівня ПСА оскільки десять-п’ятнадцять відсотків раків простати не супроводжуються підвищенням ПСА особливо низькодиференційовані форми. Нормальна простата при пальцевому ректальному дослідженні має еластичну консистенцію схожу на м’якоть великого пальця руки, гладку поверхню з чітко пальпованою серединною борозною між правою та лівою долею, розміри три-чотири сантиметри в поперечнику. Патологічні зміни включають локальне ущільнення або кам’янисту щільність в одній долі простати що підозріло на рак у вісімдесяти відсотків випадків, вузлуватість або асиметрію доль з виступаючими вузлами при раку що виходить за капсулу простати, згладженість серединної борозни при масивному раку або доброякісній гіперплазії. Больове відчуття при пальпації нехарактерне для раку проте спостерігається при гострому або хронічному простатиті, збільшення розмірів понад п’ять-шість сантиметрів зазвичай пов’язане з доброякісною гіперплазією проте потребує диференціальної діагностики з раком. Класифікація за клінічними стадіями T включає: T1 непальпований рак виявлений тільки біопсією при підвищеному ПСА, T2 пальпований вузол обмежений капсулою простати, T3 пухлина поширюється за капсулу в навколишню жирову клітковину або сім’яні міхурці, T4 інвазія в сечовий міхур, пряму кишку або м’язи тазового дна. Раннє виявлення раку в стадії T1-T2 забезпечує вилікування у дев’яноста-дев’яноста п’яти відсотків випадків радикальною простатектомією або променевою терапією, тоді як в стадії T3-T4 п’ятирічна виживаність знижується до п’ятдесяти-шістдесятих відсотків навіть при комбінованому лікуванні.При виявленні підозрілих вогнищ на трансректальному УЗД або мультипараметричній МРТ простати необхідно пройти обстеження в клініці на Троєщині для виконання прицільної біопсії підозрілих ділянок з підвищенням діагностичної точності до дев’яноста п’ятьох-дев’яноста дев’ятьох відсотків. Трансректальне УЗД виявляє рак як гіпоехогенне вогнище в периферійній зоні простати у сімдесяти-вісімдесятих відсотків випадків, проте двадцять-тридцять відсотків раків є ізоехогенними і не візуалізуються на звичайному УЗД що обґрунтовує систематичну поліфокальну біопсію незалежно від УЗД-картини. Мультипараметрична МРТ простати з потужністю магнітного поля три Тесла є найчутливішим методом візуалізації раку простати з комбінацією T2-зважених зображень для анатомії, дифузійно-зважених зображень для оцінки щільності клітин та динамічного контрастного посилення для оцінки васкуляризації. Підозрілі вогнища класифікуються за шкалою PI-RADS від одного до п’яти балів: PI-RADS 1-2 низька ймовірність клінічно значущого раку менше десяти відсотків біопсія не рекомендується, PI-RADS 3 проміжна ймовірність двадцять-тридцять відсотків біопсія на розсуд уролога, PI-RADS 4-5 висока ймовірність п’ятдесят-дев’яносто відсотків біопсія обов’язкова. Фьюжн-біопсія або злиття МРТ та УЗД-зображень під час біопсії дозволяє прицільно брати зразки з підозрілих вогнищ виявлених на МРТ з підвищенням виявлення клінічно значущих раків Глісон сім і вище на тридцять-сорок відсотків порівняно з систематичною біопсією. Клінічно значущий рак визначається як Глісон сім і вище або об’єм пухлини більше нуль цілих п’ять кубічних сантиметрів, саме такі раки потребують активного лікування на відміну від індолентних раків Глісон шість що можуть спостерігатися без лікування.Хворим з негативною первинною біопсією проте персистуючим підвищенням або ростом ПСА біопсія простати в медичному центрі VitaMedical у Києві показана повторно через шість-дванадцять місяців оскільки первинна біопсія пропускає двадцять-тридцять відсотків раків особливо в передній фібром’язовій стромі або апексі простати важкодоступних для стандартної біопсії. Негативна біопсія не виключає рак повністю через обмеження методу: стандартна дванадцятиточкова біопсія сампліює лише нуль цілих п’ять-один відсоток об’єму простати, малі вогнища раку менше п’ять міліметрів можуть бути пропущені між голками біопсії, раки в атипових локалізаціях передня зона, апекс простати часто не потрапляють в стандартну схему біопсії. Показання для повторної біопсії включають персистуюче підвищення ПСА понад чотири нанограма на мілілітр або продовження росту ПСА після негативної біопсії, виявлення атипової дрібноацинарної проліферації ASAP або інтраепітеліальної неоплазії простати високого ступеня PIN на попередній біопсії з ризиком раку сорок-п’ятдесят відсотків, поява нових патологічних змін при пальцевому дослідженні або підозрілих вогнищ на МРТ. Повторна біопсія виконується розширеною схемою з забором вісімнадцяти-двадцяти чотирьох стовпчиків включаючи латеральні периферійні зони, передню фібром’язову строму та апекс простати для збільшення покриття простати, ідеально з використанням фьюжн-біопсії під контролем МРТ для прицільного забору з підозрілих вогнищ. Виявлення раку при повторній біопсії становить тридцять-сорок відсотків при підвищеному ПСА та п’ятдесят-шістдесят відсотків при виявленні ASAP або PIN високого ступеня на первинній біопсії, тому повторна біопсія критична для не пропустити агресивні раки що потребують лікування.
Записатися до лікаря
Як відбувається консультація:
Наші лікарі
Наші принципи
Ціни
Карта клінік
Ускладнення після біопсії простати
Гематурія або кров в сечі є найчастішим ускладненням у клініці VitaMedical на Оболоні що спостерігається у п’ятдесяти-вісімдесятих відсотків пацієнтів протягом перших двох-трьох днів після трансректальної біопсії простати внаслідок травмування уретри або простати біопсійною голкою. Механізм включає пряме пошкодження слизової уретри при проходженні голки через простату в периферійну зону, кровотечу з місць біопсії в паренхімі простати з витіканням крові в уретру та вимиванням сечею, венозну кровотечу з простатичного сплетення при проколі великих вен навколо простати. Клінічно проявляється макрогематурією від легкого рожевого забарвлення сечі до інтенсивно червоної сечі зі згустками крові протягом перших трьох-п’ятьох сечовипускань після біопсії, поступово зменшується протягом двадцяти чотирьох-сорока восьми годин до повного зникнення на третій-п’ятий день. Мікрогематурія невидима оком проте виявлена мікроскопічно може персистувати до двох-трьох тижнів у двадцяти-тридцятих відсотків пацієнтів без клінічного значення. Масивна гематурія зі згустками що блокують сечовипускання спостерігається у двох-п’ятьох відсотків випадків, потребує збільшення споживання рідини до двох-трьох літрів на добу для промивання сечового міхура, при неефективності може знадобитися госпіталізація з встановленням уретрального катетера для безперервного промивання сечового міхура до зупинки кровотечі. Фактори ризику масивної гематурії включають великий об’єм простати понад шістдесят кубічних сантиметрів з більшою васкуляризацією, прийом антикоагулянтів або антиагрегантів аспірин, клопідогрель що не відмінені перед біопсією, множинні забори понад п’ятнадцять-вісімнадцять стовпчиків при сатураційній біопсії. Лікування симптоматичне з збільшенням пиття води до трьох літрів на добу, уникненням фізичних навантажень протягом трьох-п’ятьох днів, при масивній кровотечі зі згустками госпіталізація з катетеризацією та промиванням сечового міхура через триходовий катетер. Профілактика включає відміну аспірину за п’ять-сім днів або клопідогрелю за десять-чотирнадцять днів до біопсії при можливості, продовження варфарину або нових оральних антикоагулянтів з МНВ менше два з нижчим ризиком кровотечі, уникнення надмірної кількості заборів при первинній біопсії обмеження дванадцятьма-чотирнадцятьма стовпчиками.
Гемоспермія або кров в спермі спостерігається у медичному центрі на Мінській у вісімдесяти-дев’яноста відсотків чоловіків після біопсії простати внаслідок пошкодження сім’яних міхурців або сім’явипорскуючих проток що проходять через простату, може персистувати від одного до трьох місяців. Механізм включає пошкодження сім’яних міхурців розташованих позаду основи простати при заборі з базальних відділів, кровотечу з сім’явипорскуючих проток що проходять через простату та відкриваються в уретру в простатичній частині, накопичення крові в сім’яних міхурцях з поступовим вимиванням при еякуляціях протягом тижнів або місяців. Клінічно проявляється яскраво-червоною спермою при перших еякуляціях протягом перших двох тижнів, коричневою спермою через два-чотири тижні внаслідок деградації гемоглобіну, поступовою нормалізацією кольору протягом одного-трьох місяців у дев’яноста відсотків пацієнтів. Тривала гемоспермія понад три місяці спостерігається у п’яти-десяти відсотків чоловіків особливо молодого віку до п’ятдесяти років з більш активним сексуальним життям, може потребувати обстеження трансректальне УЗД для виключення гематоми сім’яних міхурців або кісти простати. Гемоспермія не впливає на фертильність і не вимагає утримання від статевого життя, проте пацієнти повинні бути попереджені про можливість тривалої гемоспермії для запобігання психологічного дистресу. Лікування не потрібне оскільки гемоспермія розсмоктується спонтанно, при тривалій гемоспермії понад шість місяців може знадобитися МРТ простати та сім’яних міхурців для виключення стійкої гематоми або іншої патології. Ректальна кровотеча спостерігається у тридцяти-п’ятдесятих відсотків пацієнтів протягом перших двадцяти чотирьох-сорока восьми годин після трансректальної біопсії внаслідок травмування слизової прямої кишки біопсійною голкою або датчиком, зазвичай незначна у вигляді плям крові на туалетному папері. Масивна ректальна кровотеча спостерігається рідко у менше одного відсотка випадків, може потребувати госпіталізації з гемостазом коагуляцією кровоточащої судини при ректоскопії або консервативної терапії з місцевими гемостатичними супозиторіями. Профілактика включує обережну техніку введення датчика з адекватною лубрикацією, уникнення біопсії при запальних захворюваннях прямої кишки проктит, геморой в стадії загострення з відкладенням процедури до ремісії.
Інфекційні ускладнення у вигляді гострого простатиту, епідидиміту або уросепсису розвиваються у двох-п’ятьох відсотків пацієнтів у клініці на Троєщині протягом перших трьох-семи днів після трансректальної біопсії внаслідок бактеріальної контамінації простати кишковою флорою під час проходження голки через пряму кишку. Механізм включає інокуляцію бактерій кишкової палички, клебсієла, ентерокок з просвіту прямої кишки в тканину простати на біопсійній голці, розмноження бактерій в простаті з розвитком гострого простатиту протягом двадцяти чотирьох-сімдесяти двох годин, можливе поширення інфекції в кровотік з бактеріємією та сепсисом у одного-двох відсотків випадків. Фактори ризику включають цукровий діабет з гіперглікемією понад десять мілімолів на літр та зниженим імунітетом, імуносупресію при прийомі кортикостероїдів або після трансплантації органів, попередні інфекції сечових шляхів або хронічний простатит в анамнезі, резистентна кишкова флора до фторхінолонів при попередній антибіотикотерапії. Клінічно проявляється лихоманкою тридцять вісім-тридцять дев’ять градусів з ознобами на другий-четвертий день після біопсії, болем в промежині або над лобком, дизурією з болючим та частим сечовипусканням, можливі нудота та блювання при розвитку сепсису. Діагностика включає загальний аналіз крові з лейкоцитозом понад п’ятнадцять тисяч на мікролітр та зсувом формули вліво, аналіз сечі з піурією понад п’ятдесят лейкоцитів в полі зору та бактеріурією, посів крові та сечі для ідентифікації збудника та визначення чутливості до антибіотиків. Лікування легкого простатиту амбулаторне з пероральними фторхінолонами ципрофлоксацин п’ятсот міліграмів двічі на день або цефалоспоринами третього покоління цефіксим чотириста міліграмів один раз на день протягом десяти-чотирнадцяти днів. Тяжкий простатит або сепсис потребує госпіталізації з внутрішньовенними антибіотиками цефтріаксон два грами на добу або меропенем один грам тричі на день, інфузійної терапії для корекції дегідратації та підтримки артеріального тиску, летальність при уросепсисі становить п’ять-десять відсотків навіть при своєчасному лікуванні. Профілактика включає обов’язкову профілактичну антибіотикотерапію фторхінолонами або цефалоспоринами разова доза за дві години до біопсії плюс три-п’ять днів після процедури, ректальний посів за один-два тижні до біопсії у пацієнтів високого ризику діабет, імуносупресія для виявлення резистентної флори з корекцією антибіотикопрофілактики, клізма з повідон-йодом безпосередньо перед біопсією для зменшення бактеріального навантаження в прямій кишці.
Післяопераційний період та реабілітація
Перші години після біопсії простати пацієнт перебуває в клініці VitaMedical на Оболоні протягом однієї-двох годин для моніторингу сечовипускання, кровотечі та виключення ранніх ускладнень з відпусканням додому при задовільному стані та самостійному сечовипусканні без утруднень. Больовий синдром легкої або помірної інтенсивності два-чотири бали локалізується в промежині або прямій кишці, посилюється при сидінні або дефекації протягом перших двадцяти чотирьох-сорока восьми годин, контролюється нестероїдними протизапальними препаратами ібупрофен чотириста міліграмів або парацетамол один грам кожні шість-вісім годин протягом двох-трьох днів. Перше сечовипускання рекомендується виконати в клініці протягом однієї-двох годин після біопсії для оцінки прохідності уретри та відсутності затримки сечі, може бути болючим або утрудненим через набряк простати проте повинно відбуватися без повної затримки. Гематурія очікується при перших трьох-п’ятьох сечовипусканнях у вигляді рожевого або червоного забарвлення сечі, поступово зменшується протягом двадцяти чотирьох-сорока восьми годин, пацієнту рекомендується збільшити споживання води до двох-трьох літрів на добу для промивання сечового міхура. Ректальна кровотеча може проявлятися плямами крові на туалетному папері при дефекації протягом перших двох-трьох днів, не вимагає лікування окрім місцевих гемостатичних супозиторіїв релиф при масивній кровотечі. Антибіотикопрофілактика продовжується протягом трьох-п’ятьох днів після біопсії фторхінолони ципрофлоксацин п’ятсот міліграмів двічі на день або цефалоспорини цефіксим чотириста міліграмів один раз на день для профілактики інфекційних ускладнень, важливо завершити повний курс навіть при відсутності симптомів. Пацієнту надаються детальні інструкції щодо тривожних симптомів що потребують термінової медичної допомоги: лихоманка понад тридцять вісім градусів, озноби, неможливість сечовипускання протягом шести-восьми годин, масивна ректальна кровотеча з виділенням свіжої крові понад п’ятдесят мілілітрів.
Обмеження фізичної активності включають уникнення інтенсивних навантажень, важкої фізичної праці, підйому вантажів понад п’ять кілограмів протягом трьох-п’ятьох днів у медичному центрі на Мінській для профілактики кровотечі та зменшення набряку простати. Повернення до легкої роботи без фізичних навантажень можливе на наступний день після біопсії при неускладненому перебігу, до повноцінної активності включаючи спорт через п’ять-сім днів після зникнення гематурії. Статеве життя рекомендується відновлювати через сім-десять днів після біопсії для запобігання кровотечі з простати при еякуляції, пацієнт повинен бути попереджений про очікувану гемоспермію протягом наступних одного-трьох місяців що не є патологією. Водіння автомобіля дозволяється одразу після біопсії при відсутності седації, при використанні внутрішньовенної седації рекомендується супровід та утримання від водіння протягом двадцяти чотирьох годин. Відвідування сауни, лазні, гарячих ванн не рекомендується протягом п’яти-семи днів через вазодилатацію з ризиком посилення кровотечі, душ дозволяється одразу після повернення додому. Дієтичні обмеження відсутні проте рекомендується уникати алкоголю протягом трьох-п’ятьох днів через вплив на згортання крові та взаємодію з антибіотиками, збільшити споживання води до двох-трьох літрів на добу для промивання сечових шляхів. Контрольний огляд не потрібен при неускладненому перебігу, наступна консультація призначається після отримання результатів гістології через сім-десять днів для обговорення діагнозу та визначення тактики лікування.
