Шизофренія: Причини, симптоми, діагностика та лікування

Шизофренія — це хронічний психічний розлад, що впливає на сприйняття реальності, мислення, емоції та поведінку. Характеризується появою таких симптомів, як галюцинації, марення, розлади мислення та емоційна плутанина. Це складне захворювання, яке потребує довготривалого лікування та контролю, оскільки здатне суттєво погіршувати соціальне та професійне життя людини.

Причини шизофренії

Шизофренія розвивається через сукупність генетичних, біохімічних та екологічних факторів:

1. Генетична схильність. Якщо у сім’ї є випадки шизофренії, ризик розвитку хвороби зростає. Дослідження виявили, що мутації в певних генах можуть відігравати роль у розвитку цього розладу. При цьому, шизофренія — це не наслідок одного гена, а складної взаємодії багатьох генетичних факторів.
2. Біохімічні порушення. Нейрохімічний дисбаланс, особливо у системі нейромедіаторів, таких як дофамін, грає ключову роль у розвитку симптомів шизофренії. Вважається, що підвищена активність дофаміну в певних ділянках мозку може спричиняти позитивні симптоми, такі як галюцинації та марення.
3. Екологічні чинники. Стресові події, інфекції під час вагітності, ускладнені пологи, дитяча травма або наркоманія можуть підвищити ймовірність розвитку розладу. Психосоціальні фактори, як-от урбанізація, соціальна ізоляція та бідність, також можуть збільшувати ризик.

Основні симптоми шизофренії

Шизофренія поділяється на три основні групи симптомів: позитивні, негативні та когнітивні.

1. Позитивні симптоми:

   • Галюцинації. Найпоширенішими є слухові галюцинації (пацієнти “чують” голоси).
   • Марення. Це хибні переконання, що суперечать реальності (наприклад, марення переслідування).
   • Розлади мислення. Нелогічні, плутані думки, порушення мовлення.
   • Поведінкові порушення. Пацієнт може поводитися дивно, непрогнозовано, наприклад, бути агресивним або незвично активним.

2. Негативні симптоми:

   • Соціальна ізоляція. Пацієнт уникає контактів, перестає проявляти емоції або демонструвати емоційні реакції.
   • Апатія. Втрата інтересу до діяльності, відсутність мотивації.
   • Ангедонія. Неможливість відчувати задоволення.

3. Когнітивні симптоми:

   • Порушення концентрації та уваги.
   • Проблеми з пам’яттю та організацією думок.
   • Труднощі в ухваленні рішень і розумінні причинно-наслідкових зв’язків.

Діагностика шизофренії

Шизофренія діагностується на основі клінічного обстеження, бесіди з пацієнтом та ретельного аналізу симптомів, що тривають понад шість місяців. Основні методи діагностики включають:

1. Клінічна бесіда. Лікар оцінює характер симптомів, їх тривалість та вплив на щоденне життя пацієнта.
2. Психологічні тести. Використовуються для оцінки когнітивних та емоційних функцій, допомагають виявити ступінь порушень.
3. МРТ або КТ. Використовуються для виключення органічних уражень мозку або інших фізіологічних причин симптомів.

Методи лікування шизофренії

Лікування шизофренії є комплексним та передбачає використання медикаментозної терапії, психотерапії та реабілітації. Важливо розуміти, що це хронічне захворювання, тому лікування направлене на полегшення симптомів, зниження частоти загострень і підтримку стабільного стану.

1. Медикаментозна терапія

Медикаментозне лікування шизофренії включає використання антипсихотичних препаратів (нейролептиків), які допомагають контролювати позитивні симптоми:

• Традиційні антипсихотики. Вони впливають на дофамінову систему мозку та знижують прояви галюцинацій і марень. Однак можуть викликати побічні ефекти, такі як тремор і м’язові розлади.
• Атипові антипсихотики. Є більш сучасними та мають менше побічних ефектів, також можуть допомагати при лікуванні негативних симптомів.

2. Психотерапія

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Допомагає пацієнтам навчитися розпізнавати й контролювати дезорганізовані думки та поведінку.
• Сімейна терапія. Підтримка рідних і близьких відіграє ключову роль у допомозі пацієнтові адаптуватися до хвороби та знизити стрес, пов’язаний із соціальними стосунками.

3. Соціальна реабілітація

Шизофренія може сильно впливати на здатність людини до самостійного життя. Соціальна реабілітація спрямована на розвиток навичок, необхідних для повноцінної участі у суспільному житті: професійні курси, допомога у працевлаштуванні, тренінги для відновлення соціальних контактів.

4. Госпіталізація

У разі загострення симптомів або за наявності ризику для життя пацієнта чи оточуючих може бути необхідна госпіталізація для стабілізації стану та інтенсивного лікування.

Профілактика та контроль рецидивів

Оскільки шизофренія є хронічним захворюванням, її лікування спрямоване на запобігання рецидивам:

• Регулярний прийом медикаментів. Важливо, щоб пацієнт дотримувався призначеної терапії для підтримки стабільного стану.
• Регулярні візити до лікаря. Психіатр може контролювати стан пацієнта, коригувати лікування та забезпечувати своєчасну підтримку.
• Соціальна підтримка. Участь у групах підтримки, соціальна активність і залучення близьких допомагають пацієнту зберегти емоційну рівновагу.

Ускладнення шизофренії

Якщо шизофренія не лікується, вона може призвести до серйозних ускладнень:

• Соціальна ізоляція. Відсутність контактів із суспільством через страх, апатію або невміння спілкуватися.
• Суїцидальні думки. Пацієнти з шизофренією мають підвищений ризик самогубства, особливо під час депресивних або психотичних епізодів.
• Непрацездатність. Люди з важкими формами шизофренії часто втрачають здатність до професійної діяльності.

Шизофренія — це складне психічне захворювання, яке потребує своєчасного та комплексного лікування. Якщо ви або ваші близькі помічаєте симптоми цього розладу, важливо не відкладати звернення до фахівців. Вчасне лікування може запобігти ускладненням, таким як соціальна ізоляція та суїцидальні ризики.

Запишіться на консультацію до лікарів психіатрів у Віта Медікал в Києві