Видалення кісти бартолінової залози

Патологічні стани бартолінової залози
Кіста бартолінової залози є найчастішою доброякісною патологією у клініці VitaMedical на Оболоні що виявляється у двох-трьох відсотках жінок репродуктивного віку і виникає внаслідок обструкції вивідної протоки залози з накопиченням слизового секрету всередині залози та поступовим розтягненням капсули з формуванням кістозного утворення діаметром від одного до десяти сантиметрів. Патогенез включає первинну обструкцію протоки через запалення з набряком та звуженням просвіту при вульвовагініті, травматизацію під час пологів з формуванням рубцевої тканини в протоці, потовщення секрету з обтурацією вузького просвіту два-три міліметри, продовження секреції слизу залозою незважаючи на закупорку протоки з накопиченням секрету всередині залози від кількох мілілітрів до тридцяти-сорока мілілітрів при великих кістах. Макроскопічно виглядає як одностороння у дев’яноста відсотках випадкової еластична флюктуююча маса діаметром від двох до восьми сантиметрів зазвичай, розташована в нижній третині великої статевої губи біля входу у піхву, вкрита нормальною шкірою без запалення при неінфікованій кісті, може викликати асиметрію статевих губ при великих розмірах понад п’ять сантиметрів. Гістологічно стінка кісти складається з фіброзної капсули товщиною один-два міліметри вистеленої циліндричним або плоским епітелієм залежно від тривалості існування кісти та ступеня запалення, вміст кісти є прозорою або злегка каламутною в’язкою рідиною pH шість-сім що є змішаним слизовим секретом залози, при тривалому існуванні понад рік може бути холестеринові кристали або кальцифікати в стінці кісти. Класифікація за розміром включає малі кісти до двох сантиметрів зазвичай безсимптомні випадкова знахідка при огляді у п’ятдесяти відсотках випадків, середні два-п’ять сантиметрів сорок відсотків викликають дискомфорт при ходьбі або статевому акті, великі понад п’ять сантиметрів десять відсотків завжди симптоматичні з вираженим болем та обмеженням повсякденної активності. Клінічно можуть бути безсимптомними при малих розмірах менше двох сантиметрів або викликати відчуття пухлини, дискомфорт при ходьбі або тривалому сидінні, диспареунію болючий статевий акт особливо в певних позиціях що створюють тиск на кісту, можливу регургітацію слизу з кісти при компресії з виділенням прозорої рідини з отвору протоки що може помилково прийматися за інфекцію. Ускладнення включають інфікування з розвитком абсцесу у тридцяти-п’ятдесятих відсотках протягом життя, спонтанний розрив великої кісти понад шість-сім сантиметрів з виділенням вмісту та тимчасовим зменшенням проте з високим ризиком рецидиву дев’яносто відсотків протягом місяців, рідко кровотеча в кісту з раптовим збільшенням та болем при травмі промежини. Консервативне лікування включає вичікувальну тактику для безсимптомних малих кіст менше двох сантиметрів з можливою спонтанною регресією у десяти-двадцятих відсотках протягом трьох-шести місяців, сидячі теплі ванночки температура тридцять вісім-сорок градусів по п’ятнадцять-двадцять хвилин три-чотири рази на день для стимуляції спонтанного дренування кісти через протоку ефективність двадцять-тридцять відсотків, проте більшість симптоматичних кіст понад три сантиметри потребують хірургічного лікування.
Ускладнення після операції
Кровотеча є найчастішим ускладненням у клініці VitaMedical на Оболоні що спостерігається у п’яти-десяти відсотків пацієнток і може бути первинною протягом перших дванадцяти-двадцяти чотирьох годин після операції або вторинною на п’ятий-десятий день при відторгненні струпа з основи ложа залози внаслідок неповного гемостазу дрібних судин або передчасної фізичної активності. Первинна кровотеча виникає у трьох-семи відсотках протягом перших дванадцяти годин при неадекватному гемостазі під час операції або ковзанні лігатури з великої судини, проявляється наростанням болю в ділянці операції, відчуттям напруження та збільшення промежини, промокання пов’язки яскраво-червоною кров’ю об’ємом від п’ятдесяти до двохсот мілілітрів, можливою гіпотензією менше дев’яносто на шістдесят міліметрів ртутного стовпа та тахікардією понад сто ударів на хвилину при крововтраті понад триста-п’ятсот мілілітрів. Діагностика включає огляд промежини з зняттям пов’язки та візуалізацією активної кровотечі з країв рани або формування гематоми напружене флюктуююче утворення діаметром три-п’ять сантиметрів, оцінку об’єму крововтрати за ступенем просочування пов’язки та підкладної пелюшки, моніторинг гемодинаміки з вимірюванням артеріального тиску та пульсу кожні п’ятнадцять-тридцять хвилин, аналіз крові з визначенням гемоглобіну та гематокриту для оцінки значущості крововтрати. Лікування легкої кровотечі менше п’ятдесяти мілілітрів з промоканням лише поверхневих шарів пов’язки консервативне з локальною компресією марлевим тампоном просоченим адреналіном одна тисячна або транексамовою кислотою для вазоконстрикції протягом п’ятнадцяти-двадцяти хвилин, холодним компресом на промежину для додаткової вазоконстрикції, суворим ліжковим режимом протягом дванадцяти-двадцяти чотирьох годин. Помірна або масивна кровотеча понад п’ятдесят-сто мілілітрів з активним витіканням крові потребує хірургічної ревізії під місцевою або спінальною анестезією з розпуском частини швів для візуалізації джерела кровотечі зазвичай дрібна артерія в ложі залози або венозне сплетення, коагуляції або лігування кровоточащої судини вікрилом чотири-нуль, евакуації згустків крові та повторного ушивання рани. Вторинна кровотеча на п’ятий-десятий день виникає рідше у двох-трьох відсотках при відторгненні струпа з оголенням судини, проявляється раптовою появою яскраво-червоної кровотечі з країв рани зазвичай під час фізичної активності або після дефекації з натужуванням, лікується локальною компресією та коагуляцією кровоточащої ділянки при огляді в дзеркалах. Профілактика включає ретельний інтраопераційний гемостаз з коагуляцією всіх видимих судин, встановлення дренажу на двадцять чотири-сорок вісім годин після ексцизії залози для евакуації крові та запобігання гематомі, суворий ліжковий режим протягом першої доби після операції, уникнення фізичних навантажень та статевого життя протягом чотирьох-шести тижнів до повного загоєння.
Інфекція післяопераційної рани спостерігається у п’яти-п’ятнадцяти відсотків пацієнток у медичному центрі на Мінській протягом перших п’яти-десяти днів після операції внаслідок контамінації рани мікрофлорою промежини кишкова паличка, стафілокок, анаероби при недостатній асептиці або у пацієнток з діабетом або імуносупресією. Поверхнева інфекція обмежена шкірою та підшкірною клітковиною проявляється почервонінням країв рани, набряком, локальним підвищенням температури шкіри, посиленням болю на третій-п’ятий день після операції, можливим гнійним відділюваним з країв рани жовтувато-зеленого кольору з неприємним запахом. Глибока інфекція з абсцесом розвивається у трьох-п’ятьох відсотках при поширенні інфекції в глибокі тканини ложе залози, м’язи, проявляється вираженим набряком промежини з флюктуацією при пальпації, лихоманкою тридцять вісім-тридцять дев’ять градусів, розходженням швів з виділенням гною, можливим формуванням нориці з хронічним відділюваним гною при неадекватному лікуванні. Некротизуючий фасціїт є найтяжчим ускладненням що розвивається надзвичайно рідко у менше одного відсотка при інфікуванні високовірулентною флорою стрептокок групи А, Clostridium perfringens або змішаною анаеробною флорою, проявляється блискавичним наростанням симптомів протягом дванадцяти-двадцяти чотирьох годин з некрозом шкіри та підлеглих тканин, крепітацією при пальпації через газоутворення, септичним шоком з летальністю двадцять-тридцять відсотків навіть при агресивному лікуванні. Діагностика включає огляд рани з оцінкою запальних змін гіперемія, набряк, гнійне відділюване, забір виділень на бактеріологічний посів для ідентифікації збудника та підбору антибіотиків, аналіз крові з лейкоцитозом понад дванадцять-п’ятнадцять тисяч на мікролітр та підвищенням СРБ понад п’ятдесят міліграмів на літр при глибокій інфекції, УЗД промежини для виявлення абсцесу рідинне утворення з товстими нерівними стінками або флегмони дифузна інфільтрація м’яких тканин. Лікування поверхневої інфекції амбулаторне з місцевою обробкою рани антисептиками хлоргексидин, повідон-йод двічі на день, антибактеріальними мазями левоміколь, бетадін, пероральними антибіотиками амоксицилін-клавуланат вісімсот двадцять п’ять міліграмів двічі на день або цефалексин п’ятсот міліграмів чотири рази на день протягом семи-десяти днів. Глибока інфекція або абсцес потребують хірургічного дренування з розкриттям рани, евакуацією гною, некректомією нежиттєздатних тканин, встановленням дренажу для постійного відтоку з промиванням порожнини антисептиками двічі на день, внутрішньовенними антибіотиками цефтріаксон два грами на добу плюс метронідазол п’ятсот міліграмів тричі на день або піперацилін-тазобактам чотири цілих п’ять грама тричі на день. Профілактика включає передопераційну обробку промежини антисептиком тричі перед розрізом, профілактичні антибіотики цефазолін один-два грами внутрішньовенно за тридцять-шістдесят хвилин до розрізу особливо при ексцизії залози, постопераційну гігієну з щоденним обмиванням промежини теплою водою з милом та висушуванням.