Пневмонія: симптоми, лікування та профілактика захворювання

П’ятниця, 4 Липня 2025
Автор: Камінська Вікторія Валеріївна
Розділ: Всі послуги > Послуги пульмунології
Пневмонія є одним з найпоширеніших та найнебезпечніших інфекційних захворювань дихальної системи, що вражає легеневу тканину. Симптоми пневмонії включають високу температуру, кашель з мокротинням, біль у грудях та задишку. Лікування пневмонії потребує комплексного підходу з використанням антибіотиків та підтримуючої терапії. Діагностика пневмонії базується на клінічних ознаках, лабораторних дослідженнях та рентгенографії легень.
Природа та причини виникнення пневмонії
Пневмонія представляє собою гостре інфекційне запалення легеневої паренхіми, що може бути викликане різноманітними патогенними мікроорганізмами. Це захворювання характеризується ураженням альвеол та інтерстиціальної тканини легень, що призводить до порушення газообміну та розвитку дихальної недостатності різного ступеня тяжкості. Розуміння етіології пневмонії є критично важливим для вибору адекватної терапевтичної стратегії та прогнозування перебігу захворювання.
Бактеріальна пневмонія залишається найчастішою формою захворювання, при якій провідну роль відіграють пневмококи, стафілококи, стрептококи та гемофільна паличка. Streptococcus pneumoniae є найпоширенішим збудником бактеріальної пневмонії у дорослих, особливо в осіб похилого віку та при наявності супутніх захворювань. Цей мікроорганізм має здатність швидко розмножуватися в легеневій тканині та викликати тяжкі ускладнення при несвоєчасному лікуванні.
Атипові збудники пневмонії включають мікоплазми, хламідії та легіонели, які викликають особливу форму захворювання з дещо іншими клінічними проявами. Атипова пневмонія частіше розвивається поступово, має менш виражені симптоми інтоксикації та може не супроводжуватися класичними рентгенологічними змінами. Ці збудники особливо часто викликають захворювання у молодих людей та можуть призводити до епідемічних спалахів у закритих колективах.
Вірусна пневмонія може бути первинною або вторинною, коли вірусна інфекція ускладнюється бактеріальною суперінфекцією. Найчастішими вірусними збудниками є віруси грипу, парагрипу, респіраторно-синцитіальний вірус, аденовіруси та коронавіруси. Останні роки показали особливу небезпеку нових штамів коронавірусів, які можуть викликати тяжкі форми вірусної пневмонії з розвитком гострого респіраторного дистрес-синдрому.
Фактори ризику розвитку пневмонії включають вік старше 65 років, хронічні захворювання серцево-судинної та дихальної систем, імунодефіцитні стани, цукровий діабет, зловживання алкоголем та куріння. Госпітальна пневмонія розвивається у пацієнтів, які перебувають на стаціонарному лікуванні більше 48 годин, та характеризується більш резистентними збудниками та тяжчим перебігом порівняно з позагоспітальними формами захворювання.
Клінічні симптоми та ознаки пневмонії
Клінічна картина пневмонії може значно варіюватися залежно від етіологічного агента, поширеності запального процесу, віку пацієнта та стану його імунної системи. Класичні симптоми включають раптовий початок з ознобом, швидким підвищенням температури тіла, появою кашлю та болем у грудній клітці. Однак у деяких випадках захворювання може мати поступовий початок з нечіткими симптомами, що ускладнює ранню діагностику.
Лихоманка є одним з найпостійніших симптомів бактеріальної пневмонії та зазвичай має гектичний характер з температурою тіла 39-40°C та вище. Температурна реакція супроводжується ознобом, головним болем, загальною слабкістю та міалгіями. У людей похилого віку та осіб з імунодефіцитними станами температурна реакція може бути слабко вираженою або взагалі відсутньою, що створює додаткові труднощі в діагностиці.
Кашель при пневмонії має свої характерні особливості та зазвичай супроводжується виділенням мокротиння. Спочатку кашель може бути сухим та болючим, але згодом стає продуктивним з виділенням слизово-гнійного або гнійного мокротиння. Колір та характер мокротиння можуть вказувати на етіологію захворювання – жовто-зелене гнійне мокротиння характерне для бактеріальної інфекції, тоді як при атиповій пневмонії мокротиння може бути скудним та слизистим.
Біль у грудній клітці є типовим симптомом пневмонії та зазвичай локалізується на стороні ураження. Біль має гострий, колючий характер та посилюється при глибокому вдиху, кашлі або рухах тулуба. Цей симптом пов’язаний із залученням у запальний процес плеври та може бути особливо вираженим при крупозній пневмонії. У деяких випадках біль може іррадіювати в плече, спину або живіт.
Задишка розвивається внаслідок порушення газообміну в уражених ділянках легень та може варіюватися від легкого дискомфорту при фізичному навантаженні до вираженої дихальної недостатності у спокої. Ступінь задишки зазвичай корелює з поширеністю запального процесу та тяжкістю захворювання. При тяжких формах пневмонії може розвиватися ціаноз губ та кінчиків пальців, що вказує на значну гіпоксемію.
Фізикальні ознаки пневмонії включають притуплення перкуторного звуку над зоною ураження, ослаблення дихальних шумів, появу крепітації та вологих дрібнопухирцевих хрипів при аускультації. При розвитку плевриту може вислуховуватися шум тертя плеври. Тахікардія та тахіпное є постійними супутниками захворювання та відображають ступінь інтоксикації та дихальної недостатності.
Сучасні підходи до діагностики пневмонії
Діагностика пневмонії потребує комплексного підходу, що включає ретельний збір анамнезу, клінічне обстеження, лабораторні дослідження та візуалізаційні методи. Точна та своєчасна діагностика є основою успішного лікування та запобігання розвитку ускладнень. Сучасні діагностичні алгоритми дозволяють швидко встановити діагноз та визначити оптимальну тактику ведення пацієнта.
Рентгенографія грудної клітки залишається основним методом інструментальної діагностики пневмонії та дозволяє виявити інфільтративні зміни в легеневій тканині. Типові рентгенологічні ознаки включають гомогенне затемнення сегмента або частки легені при крупозній пневмонії або вогнищеві інфільтративні тіні при вогнищевій формі захворювання. Рентгенографія також дозволяє виявити ускладнення пневмонії, такі як плеврит, абсцедування або пневмоторакс.
Комп’ютерна томографія грудної клітки може застосовуватися в складних діагностичних випадках, при підозрі на ускладнення або при неефективності стандартного лікування. КТ має вищу чутливість порівняно з рентгенографією та дозволяє виявити мінімальні зміни в легеневій тканині, оцінити поширеність процесу та диференціювати пневмонію від інших патологічних станів.
Лабораторні дослідження відіграють важливу роль у діагностиці пневмонії та оцінці тяжкості стану пацієнта. Загальний аналіз крові зазвичай вказує лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, підвищення ШОЕ та рівня С-реактивного білка. Ці показники відображають активність запального процесу та можуть використовуватися для моніторингу ефективності лікування.
Мікробіологічна діагностика включає дослідження мокротиння, крові та інших біологічних матеріалів для ідентифікації збудника та визначення його чутливості до антибіотиків. Бактеріологічне дослідження мокротиння дозволяє виділити та ідентифікувати збудника, але потребує якісного забору матеріалу та може давати хибно-негативні результати при попередньому прийомі антибіотиків.
Швидкі діагностичні тести, такі як визначення пневмококового та легіонельного антигенів у сечі, дозволяють швидко встановити етіологію захворювання навіть при неможливості виділення збудника культуральним методом. Полімеразна ланцюгова реакція може використовуватися для виявлення атипових збудників та вірусів, особливо в складних діагностичних випадках.
Дослідження газового складу артеріальної крові необхідне для оцінки ступеня дихальної недостатності та може виявити гіпоксемію, гіперкапнію або порушення кислотно-лужного балансу. Ці показники важливі для визначення необхідності кисневої підтримки або штучної вентиляції легень.
Комплексне лікування пневмонії
Лікування пневмонії повинно бути комплексним, своєчасним та індивідуалізованим залежно від етіології захворювання, тяжкості стану пацієнта та наявності супутніх захворювань. Основою терапії є етіотропне лікування, спрямоване на елімінацію збудника, а також патогенетична та симптоматична терапія для підтримки життєво важливих функцій організму.
Антибіотикотерапія є основним компонентом лікування бактеріальної пневмонії та повинна бути розпочата якомога раніше після встановлення діагнозу. Вибір антибіотика залежить від передбачуваного збудника, тяжкості захворювання, наявності факторів ризику резистентності та індивідуальних особливостей пацієнта. При позагоспітальній пневмонії легкого ступеня тяжкості можуть використовуватися пероральні антибіотики, такі як амоксицилін, макроліди або респіраторні фторхінолони.
При тяжкій пневмонії або госпітальних формах захворювання необхідне парентеральне введення антибіотиків широкого спектра дії. Може застосовуватися комбінована терапія для розширення спектра антимікробної дії та подолання можливої резистентності. Тривалість антибіотикотерапії зазвичай складає 7-10 днів, але може бути продовжена залежно від клінічної відповіді та результатів контрольних досліджень.
Патогенетична терапія включає заходи, спрямовані на нормалізацію порушених функцій організму та зменшення патологічного впливу запального процесу. Дезінтоксикаційна терапія проводиться шляхом внутрішньовенного введення кристалоїдних та колоїдних розчинів для корекції водно-електролітного балансу та зменшення інтоксикації. Об’єм інфузійної терапії повинен бути обережно збалансованим, щоб уникнути перевантаження малого кола кровообігу.
Кисневотерапія показана при розвитку дихальної недостатності та зниженні сатурації кисню нижче 90%. Може застосовуватися низькопотокова оксигенотерапія через назальні канюлі або лицеву маску, а в тяжких випадках може знадобитися високопотокова оксигенотерапія або навіть штучна вентиляція легень. Моніторинг сатурації кисню та газового складу крові є обов’язковим компонентом інтенсивної терапії.
Симптоматична терапія спрямована на полегшення клінічних проявів захворювання та поліпшення самопочуття пацієнта. Жарознижувальні препарати призначаються при температурі тіла вище 38,5°C або при погіршенні самопочуття пацієнта. Муколітичні та експекторантні засоби можуть використовуватися для полегшення відходження мокротиння, особливо при в’язкому та важко відокремлюваному мокротинні.
Фізіотерапевтичні методи лікування включають дихальну гімнастику, постуральний дренаж, масаж грудної клітки та інгаляції. Ці заходи сприяють покращенню дренажної функції бронхів, запобігають розвитку ателектазів та прискорюють розсмоктування запального інфільтрату. Фізіотерапія особливо важлива в період реконвалесценції для повного відновлення функції легень.
Профілактика пневмонії та ускладнень
Профілактика пневмонії включає комплекс заходів, спрямованих на зменшення ризику інфікування, підвищення резистентності організму та раннє виявлення захворювання. Ефективна профілактична робота може значно зменшити захворюваність та смертність від пневмонії, особливо серед груп підвищеного ризику.
Специфічна профілактика включає вакцинацію проти найпоширеніших збудників пневмонії. Пневмококова вакцина рекомендується особам старше 65 років, пацієнтам з хронічними захворюваннями серця, легень, нирок, печінки, цукровим діабетом, а також особам з імунодефіцитними станами. Існують два типи пневмококових вакцин – полісахаридна та кон’югована, кожна з яких має свої показання та схеми застосування.
Вакцинація проти грипу є важливим компонентом профілактики вірусної пневмонії та бактеріальних ускладнень грипу. Щорічна вакцинація рекомендується всім особам старше 6 місяців, особливо тим, хто належить до груп ризику. Вакцина проти грипу оновлюється щороку відповідно до прогнозованих циркулюючих штамів вірусу.
Неспецифічна профілактика включає загальногігієнічні заходи, спрямовані на зменшення ризику інфікування та підвищення опірності організму. Регулярне миття рук, особливо після контакту з хворими людьми або забрудненими поверхнями, є одним з найефективніших способів запобігання респіраторним інфекціям. Використання антисептиків для рук може бути альтернативою, коли миття рук неможливе.
Здоровий спосіб життя відіграє ключову роль у профілактиці пневмонії. Відмова від куріння значно зменшує ризик розвитку респіраторних інфекцій та їх ускладнень. Тютюновий дим пошкоджує епітелій дихальних шляхів, порушує мукоциліарний кліренс та знижує місцевий імунітет. Регулярні фізичні вправи, збалансоване харчування та достатній сон сприяють зміцненню імунної системи.
Особи з хронічними захворюваннями потребують особливої уваги щодо профілактики пневмонії. Оптимальний контроль основного захворювання, регулярне спостереження у лікаря, своєчасне лікування загострень хронічних процесів можуть зменшити ризик розвитку пневмонії. Пацієнти з хронічними захворюваннями легень повинні уникати контакту з хворими на респіраторні інфекції та дотримуватися індивідуальних рекомендацій лікаря.
Рання діагностика та лікування респіраторних інфекцій може запобігти їх прогресуванню до пневмонії. При появі симптомів застуди або грипу, особливо у осіб групи ризику, рекомендується звернутися до лікаря для своєчасного призначення відповідного лікування. Самолікування антибіотиками без призначення лікаря може призвести до розвитку резистентності та ускладнити перебіг захворювання.
Пневмонія залишається серйозним захворюванням, що потребує кваліфікованої медичної допомоги та комплексного підходу до лікування. Раннє звернення до лікаря, точна діагностика та адекватне лікування є запорукою сприятливого прогнозу та повного одужання. Профілактичні заходи, включаючи вакцинацію та здоровий спосіб життя, можуть значно зменшити ризик розвитку цього небезпечного захворювання.
Потребуєте кваліфікованої медичної допомоги при симптомах пневмонії?
Медичний центр “Віта Медікал” пропонує професійну діагностику та лікування захворювань дихальної системи. Наші досвідчені лікарі-пульмонологи та терапевти використовують сучасні методи діагностики, включаючи рентгенографію, лабораторні дослідження та функціональні тести легень.
Записатися на консультацію можна за телефоном або через наш сайт vitamedical.com.ua. Не відкладайте лікування – своєчасна діагностика та правильне лікування пневмонії є запорукою швидкого одужання та запобігання ускладненням.
Стаття перевірена лікарем та носить загальний інформаційний характер.
Для рекомендації та діагностики щодо лікування необхідна консультація лікаря.
Самолікування може бути шкідливим для Вашого здоров’я.