Пакет №961 «Біохімія загальна»: Білірубін загальний, прямий, непрямий, Аланінамінотрансфераза (АЛТ), Аспартатамінотрансфераза (АСТ), Лужна фосфатаза, Креатинін, Сечовина, Загальний білок, Глюкоза

Переваги здачі комплексної біохімії у VitaMedical
Наш медичний центр на Оболоні, Троєщині та вулиці Мінській пропонує здачу біохімічних аналізів на сучасному обладнанні провідних світових виробників, що гарантує високу точність та відтворюваність результатів. Автоматичні аналізатори останнього покоління виключають людський фактор помилки, забезпечують мінімальний коефіцієнт варіації та дозволяють обробляти велику кількість проб зі стабільно високою якістю. Лабораторія регулярно проходить зовнішній контроль якості та має всі необхідні ліцензії і сертифікати, що підтверджують відповідність міжнародним стандартам. Весь цикл преаналітичної підготовки, від забору крові до доставки в лабораторію, відповідає жорстким протоколам, що мінімізує ризик отримання хибних результатів.
Розшифровка показників Пакету №961
Білірубін є продуктом розпаду гемоглобіну еритроцитів і відображає функціональний стан печінки та жовчовивідних шляхів. Загальний білірубін складається з двох фракцій – прямого зв’язаного, який утворюється в печінці після кон’югації з глюкуроновою кислотою, і непрямого вільного, який циркулює в крові в комплексі з альбуміном. Підвищення непрямого білірубіну свідчить про надмірний розпад еритроцитів при гемолітичних анеміях або про порушення захоплення та кон’югації білірубіну гепатоцитами при синдромі Жільбера. Зростання прямої фракції вказує на порушення відтоку жовчі при холестазі, закупорці жовчних проток каменем або пухлиною, а також при ураженні паренхіми печінки при гепатитах та цирозі. Нормальні значення загального білірубіну становлять від трьох з половиною до двадцяти одного мікромоля на літр, при цьому пряма фракція не повинна перевищувати чверті від загальної кількості.
Аланінамінотрансфераза і аспартатамінотрансфераза – це внутрішньоклітинні ферменти, які беруть участь у обміні амінокислот і в нормі присутні в крові в невеликих концентраціях. АЛТ міститься переважно в печінці, тому її підвищення є високоспецифічним маркером ушкодження гепатоцитів при вірусних гепатитах, токсичних ураженнях, жировому гепатозі, циррозі. АСТ представлена як у печінці, так і в серцевому м’язі, тому її зростання може свідчити як про гепатопатію, так і про інфаркт міокарда, міокардит, важку стенокардію. Співвідношення АСТ до АЛТ допомагає диференціювати причину ферментемії – при печінковій патології воно зазвичай менше одиниці, а при серцевій або алкогольному ураженні печінки перевищує двійку. Норма для АЛТ становить до сорока одиниць на літр у чоловіків і до тридцяти двох у жінок, для АСТ – до сорока у чоловіків і до тридцяти одного у жінок.
Лужна фосфатаза є ферментом, який міститься в клітинах печінки, жовчних проток, кісткової тканини, кишечнику та плаценти. Підвищення активності лужної фосфатази найчастіше пов’язане з холестатичними захворюваннями печінки, коли порушується відтік жовчі при первинному біліарному холангіті, склерозуючому холангіті, механічній жовтяниці внаслідок холедохолітіазу або пухлин. У дітей та підлітків фізіологічне підвищення лужної фосфатази спостерігається в період інтенсивного росту кісток, а у вагітних жінок – за рахунок плацентарної фракції ферменту. Патологічне зростання також виявляється при захворюваннях кісток – хворобі Педжета, остеомаляції, метастазах пухлин у кістки. Нормальні значення лужної фосфатази варіюють від сорока до ста тридцяти міжнародних одиниць на літр у дорослих, у дітей верхня межа може досягати чотирьохсот одиниць.
Креатинін утворюється в м’язах при розпаді креатинфосфату і виводиться з організму виключно нирками шляхом клубочкової фільтрації без реабсорбції в канальцях. Концентрація креатиніну в крові безпосередньо відображає швидкість клубочкової фільтрації і є найбільш надійним показником функції нирок. Підвищення креатиніну спостерігається при гострому і хронічному ураженні нирок – гломерулонефриті, пієлонефриті, полікістозі, діабетичній нефропатії, гіпертонічному нефросклерозі. Навіть помірне збільшення креатиніну свідчить про зниження фільтраційної функції нирок більш ніж наполовину, тому цей показник є критично важливим для ранньої діагностики ниркової недостатності. Норма креатиніну для чоловіків становить від шістдесяти двох до ста п’ятнадцяти мікромолів на літр, для жінок – від сорока четвертої до восьмидесяти. За рівнем креатиніну розраховується швидкість клубочкової фільтрації, яка є золотим стандартом оцінки функції нирок.
Сечовина є кінцевим продуктом білкового обміну, який утворюється в печінці з аміаку і виводиться нирками. На відміну від креатиніну, рівень сечовини залежить не тільки від функції нирок, але й від інтенсивності катаболізму білків, кількості білка в раціоні, стану водного балансу. Підвищення сечовини спостерігається при зниженні функції нирок, але також може бути результатом зневоднення, високобілкової дієти, посиленого розпаду тканинних білків при лихоманці, опіках, пухлинах. Зниження сечовини виявляється при захворюваннях печінки з порушенням синтезу сечовини, при недостатньому надходженні білка з їжею, при вагітності внаслідок посиленої фільтрації. Нормальні значення сечовини коливаються від двох з половиною до вісьми з половиною мілімолів на літр, але ці межі можуть варіювати залежно від віку та статі.
Загальний білок сироватки крові складається з альбумінів, які синтезуються в печінці, та глобулінів, які продукуються клітинами імунної системи. Альбуміни забезпечують онкотичний тиск крові, транспортують багато речовин, а глобуліни виконують імунні та транспортні функції. Зниження загального білка – гіпопротеїнемія – спостерігається при недостатньому надходженні білка з їжею, порушенні всмоктування в кишечнику, втраті білка з сечею при нефротичному синдромі, хронічних захворюваннях печінки з порушенням синтезу. Підвищення загального білка – гіперпротеїнемія – зустрічається рідше і найчастіше пов’язане зі згущенням крові при зневодненні або з надмірною продукцією глобулінів при мієломній хворобі, автоімунних захворюваннях. Норма загального білка становить від шістдесяти четирьох до восьмидесяти трьох грамів на літр.
Глюкоза є основним джерелом енергії для клітин організму, і її рівень у крові регулюється складною системою гормонів, головним чином інсуліном та глюкагоном. Визначення глюкози натще є стандартним скринінговим тестом для діагностики цукрового діабету та предіабету. Підвищення глюкози понад сім мілімолів на літр при повторному вимірюванні свідчить про цукровий діабет, значення від шести з десятою до семи вказують на порушення глікемії натще, що є предіабетичним станом. Гіперглікемія також може бути результатом стресу, прийому кортикостероїдів, захворювань ендокринної системи – акромегалії, синдрому Кушинга, тиреотоксикозу. Зниження глюкози нижче трьох з трьома мілімолів – гіпоглікемія – спостерігається при передозуванні інсуліну або цукрознижувальних препаратів, пухлинах підшлункової залози, важких захворюваннях печінки. Нормальний рівень глюкози натще становить від трьох з трьома до п’яти з п’ятьма мілімолів на літр.