Параартикулярна та епікондилярна блокади (без урахування лікарських засобів)

Перший етап процедури включає ретельну діагностику з клінічним оглядом для підтвердження

діагнозу, визначення точної локалізації джерела болю та планування оптимальної точки введення препаратів. Лікар проводить пальпацію зони болю для виявлення точок максимальної болючості, які відповідають місцю запалення або дегенеративних змін, виконує функціональні тести для провокації болю характерними рухами, оцінює амплітуду рухів у суглобі та ступінь функціональних обмежень. При латеральному епікондиліті виконується тест Томпсона з болем при розгинанні зап'ястка проти опору та тест Міла з болем при стисканні динамометра, при плечолопатковому періартриті оцінюються болюче відведення руки та обмеження внутрішньої та зовнішньої ротації плеча. Може призначатися ультразвукове дослідження суглоба або зони епікондиля для візуалізації структурних змін, таких як потовщення сухожилків, рідина в бурсі, дегенеративні зміни в місцях прикріплення сухожилків до кістки. Ультразвукова навігація особливо корисна для точного введення препаратів у глибокі структури, такі як субакроміальна бурса плечового суглоба або в безпосередню близькість до місця прикріплення сухожилка при епікондиліті. Обговорюється з пацієнтом склад препарату для блокади - зазвичай використовується комбінація місцевого анестетика тривалої дії з кортикостероїдом пролонгованої дії для досягнення негайного знеболювального та тривалого протизапального ефектів.

Другий етап передбачає підготовку операційного поля з обробкою шкіри антисептиком та

встановленням ультразвукового датчика при використанні навігації для забезпечення стерильності процедури. Пацієнт позиціонується для оптимального доступу до зони блокади: сидячи з рукою на столі при епікондилярній блокаді, лежачи на спині з рукою, відведеною від тіла, при блокаді плечового суглоба, лежачи на спині з зігнутим коліном при блокаді колінного суглоба. Шкіра в зоні передбачуваної ін'єкції широко обробляється розчином антисептика для забезпечення стерильності процедури та запобігання занесенню інфекції в глибокі тканини або суглоб. На ультразвуковий датчик надягається стерильний чохол при використанні ультразвукової навігації. Лікар пальпує анатомічні орієнтири для визначення оптимальної точки введення голки: латеральний надвиросток плечової кістки при латеральному епікондиліті, акроміальний відросток лопатки при блокаді субакроміальної бурси, суглобову щілину колінного суглоба при внутрішньосуглобовій блокаді. Готується шприц з препаратом для блокади - зазвичай суміш з п'яти-десяти мілілітрів місцевого анестетика та одного-двох мілілітрів кортикостероїдної суспензії. Може використовуватися місцева анестезія шкіри в місці майбутнього проколу невеликою кількістю лідокаїну для зменшення дискомфорту, хоча багато пацієнтів добре переносять процедуру без попередньої анестезії.

Третій етап характеризується безпосереднім введенням голки в цільову зону та ін'єкцією

препаратів під контролем пальпації або ультразвукової навігації для точного розміщення лікарської речовини. При епікондилярній блокаді голка вводиться перпендикулярно до шкіри безпосередньо над точкою максимальної болючості на надвиростку плечової кістки, просувається до контакту з кісткою, після чого злегка відтягується на один-два міліметри та вводиться препарат у місце прикріплення сухожилків до надвиростка. При блокаді субакроміальної бурси голка вводиться з латерального доступу під акроміальним відростком лопатки та спрямовується медіально у простір бурси, розташований між акроміоном зверху та сухожилками ротаторної манжети знизу. Під ультразвуковим контролем лікар бачить кінчик голки та підтверджує його правильне розташування в бурсі перед введенням препарату. При внутрішньосуглобовому введенні в колінний суглоб голка вводиться з латерального або медіального доступу в суглобову щілину між стегновою та великогомілковою кістками під верхнім краєм надколінника. Правильне потрапляння в суглобову порожнину підтверджується легким провалом голки після проходження капсули та відсутністю опору при введенні препарату. Препарат вводиться повільно протягом тридцяти-шістдесяти секунд для рівномірного розподілу в тканинах та мінімізації дискомфорту від розтягнення тканин рідиною. Пацієнт може відчувати короткочасний біль або тиск під час введення, який швидко проходить після завершення процедури.

Четвертий завершальний етап включає видалення голки після завершення введення препарату

накладання асептичної пов'язки та надання пацієнту рекомендацій щодо післяпроцедурного режиму для досягнення оптимального результату. Після повільного введення всього об'єму препарату голка обережно виймається, місце проколу притискається стерильною серветкою для запобігання витіканню препарату та утворенню гематоми, накладається асептична пов'язка або самоклеючий пластир. Пацієнт залишається під спостереженням протягом п'ятнадцяти-двадцяти хвилин для контролю відсутності алергічних реакцій або інших негайних ускладнень. Рекомендується спокій для обробленої зони протягом решти дня після блокади з обмеженням навантажень, холод на зону ін'єкції протягом перших годин для зменшення можливого післяпроцедурного дискомфорту. Важливо пояснити пацієнту очікуваний часовий перебіг ефектів блокади: знеболювальний ефект від місцевого анестетика розвивається протягом п'яти-п'ятнадцяти хвилин та триває від декількох годин до доби залежно від препарату, після чого може відбуватися тимчасове повернення болю протягом одного-двох днів до початку дії кортикостероїда. Протизапальний ефект кортикостероїда розвивається протягом двох-п'яти днів після ін'єкції та зберігається від декількох тижнів до декількох місяців. Призначаються контрольні огляди через два-чотири тижні після блокади для оцінки ефективності та визначення необхідності повторних процедур або інших методів лікування при недостатньому ефекті.